Раптом лагідне фіолетове небо над круглою площею почало стрімко темніти, набуваючи брудного кольору гнилої синяви, а гучне й ритмічне цокання тисяч годинників навколо змінилося на тривожне, зловісне шипіння. Прямо з тріщин на кам'яній бруківці біля фонтану почали підніматися чорні, густі й липкі силуети, які нагадували викривлені людські тіла з велетенськими пазурами замість пальців та порожніми білими цятками замість очей. Літописець злякано схопила Влада за руку й з усієї сили потягнула за собою у вузький темний провулок між будинками, на ходу пояснюючи природу цих монстрів.
Вона розповіла, що це Тіні Забобонів — жахливі істоти, які народжуються й харчуються людськими страхами, невпевненістю та вірою у прокляття. Вони вже багато років намагаються прорватися через ту саму Тринадцяту Квартиру в реальний світ, щоб знищити логіку, порядок і занурити людство у вічний хаос і паніку. Тепер, коли Влад відкрив заблоковані двері своїм залізничним ключем, монстри відчули запах живої людини й оголосили масштабне полювання, збираючи сили з усього прихованого виміру.