Північ. 00:00

Вона проходить у свій кабінет саме вчасно. Годинник пробиває північ і вона з полегшенням опускається в крісло. 

На обличчі з'являється легка усмішка. 

Вона впоралася. 

Вона пережила тринадцяту годину і залишилася живою. Більше того змогла повернути її назад. 

Цікаво, як усі відреагують на те, що вона знову буде. Власне, байдуже. 

У двері постукали. І хто вже тут прийшов руйнувати її омріяний спокій?

– Заходьте, – стримуючи невдоволення говорить вона. 

Її серце здогадалося швидше. 

У приміщення заходить молодий на вигляд чоловік з мідним, майже червоного відтінку волоссям. Воно було коротше, ніж вона пам'ятала. Його золоті очі сяяли життям, а усмішка була дещо розгублена. 

Одяг у нього тепер теж змінився на сучасний. 

– Елай...– слова висковзнули швидше, ніж вона встигнула їх зупинити. 

Чомусь там у тому дивному просторі він видався більш реальним. 

Він невпевнено кивнув. 

– Так...Елай Фральте, ми знайомі? – у його очах не було ні краплі впізнавання і вона видихнула з полегшенням. 

Вона знала, коли він прикидається і зараз це точно не було гра. Він забув. Інша б на її місці відчула смуток, злість і розчарування, але вона саме цього й бажала. Щоб  він більше не згадав.

– Можливо я переплутала вас з кимось, – ледь всміхнулася вона і продовжила, – дозвольте поцікавитися навіщо я вам знадобилася? 

– Я прийшов на співбесіду, – без звичного нахабства і навіть з дрібкою зніяковіння мовив він. 

Вона одразу ж стрепенулася, перемикаючи на професійний лад. Вирівнялася і зміряла його дещо холодним оцінюючим поглядом. 

– Тоді дозвольте ознайомитися з вашим резюме…

Він простягає їй документи і Ельвірейн починає задавати звичні питання. Після цього відповідає коротко. 

– Ви прийняті, але у мене є лиш одна умова – навіть не думайте закохуватися у мене, якщо не хочете, щоб я забрала ваш час, – з деякою погрозою говорить вона. 

І з цікавістю очікує на його реакцію. 

– Згода, – через деякий час киває він. 

– Тоді завтра ваш перший робочий день, – щиро всміхається вона.  

І щиро сподівається, що цього разу усе буде інакше. Вони більше не будуть зустрічатися, а стануть щасливими окремо одне від одного. 

Тринадцята година навчила її розуміти і відпускати і вона була вдячна за такий досвід. 

Елевонда. Цей епілог можна сприймати як альтернативний( бо так він і спланований) або як пряме продовження. Що ж, на цьому книгу завершено і ми можемо попрощатися з персонажами. І поки знову не забула, якщо вас цікавить доля привидів, то вони переродилися.