Етап 1

1987 рік 6 вересня

Печера "Мазері"

 Я Археолог Джеремі Вінстан, починаю вести щоденник, його я використовую як спосіб збереження інформації. Вся записана інформація буде відправлена в Інститут Археології Імені  Мануеля.  Зараз  група з 4 людей стоять біля печери,  імена дійових осіб. Анна Думі, Кларк Вест, Девід Еверетт, Джеремі Вінстан, поки що ми не заходили в середину. Девід наш науковець, взяв собою мобільну лабораторію, також він вирішив порівняти землю та що була біля печери з тою що в середині.

Але на момент 12:34, він тільки збирає  проби та за його словами результати будуть через 3-4 дні. Кларк та Анна почали вивчати місцевість,  Містер Вест за фахом Археолог, а Місіс Думі історик, її можна було знати по науковій дисертації "6 забутих народів в історії". Але хочу повідомити що не одноразово я помічав як Місіс Думі конфліктувала з Містером Вестом. Приблизно о 6:45 я застав їх як вони робили конфліктну ситуацію, ініціатором була Анна. Я їм сказав, якщо під час експедиції вони влаштують такі сварки, то я буду змушений відсторонити їх від справи.

Що можу сказати по аномалію,  прилади які нам видав інститут почали фіксувати аномальну  активність. Загалом о 7:36 показник підвищився на 56 відсотків, але  стандартна активність лишалась на 25 відсотках. Мій колега Кларк,  припустив що то можливо причина підвищення активності  є в тому, що сама печера в середині була і так нестабільною. Бо в 1984 році  була зроблена перевірка під час якої,  було підтверджено що стіни печери були не стійкими та мали тріщини. І в 1985 заборонили місцевим туди ходити, щоб запобігти  обвалу.

В саму печеру ми плануємо зайти приблизно о 15:30 та зайдемо в середину  в глибину на 5 км. Потім з даними вернемося назад до  основної бази, плани про те, щоб зайти трішки глибше ми не обговорювали, але думка Містера Веста переконала нас  в тому, що 5 км буде достатньо. На цей момент, а саме 15:06 моя команда вже стоїть біля печери, ми з собою маємо провізію яка розрахована на 10 днів. Крім того, хочу сказати що Місіс Думі, розказала історію суть якої полягає в тому, що в 1956 році цю печеру використовували  як полігон в якому використовували "ЗР" тобто зернічні речовини.

З цим ми обговорювали цю тему з 14:45-14:55, наша розмова закінчилась тим що  я попросив її потім поговорю про це.  З ситуації  "ЗР"  я мало ознайомлений,  за словами Анни  причина аномалії пов'язані з "ЗР" тим що військові науковці  в 1964 випробовували нові види зернистих речовин. І факт таких випробовувань були, вона показала деякі статті які були описані  прямі докази таких експериментів.  Але тоді під час розмови з нею я казав що Девід наш науковець не виявив жодних слідів  "ЗР". Тим неменш я закінчую перший запис, наступний я планую розпочати завтра о 13:34.

Автор- Джеремі Вінстан.

1987 рік 7 вересня

Печера "Мазері" 0,9 км

Це  Джеремі Вінстан,  я та моя команда зараз зробили перевал. Перші декілька годин як ми зайшли в середину, аномалій ми ніяких не побачили, запах був притаманний печерам.Та практично вона виглядала як проста печера, можу припустити що сама аномалія ховається під  землею або навіть глибше. Та проявляється там де є слабкий шар землі та каменю. Під час просування в глиб проблем ніяких не виникло, робота з вивченням іде повним ходом.Там де ми зробили перевал ми перевірили це місце  на наявність аномалії. Щоб сильно не розділятись ми розкрили один намет на 4 осіб. 

На диво печера була просторою, але інколи були такі моменти що треба було пролазити через вузькі проходи. Минулої ночі о 22:34 ми обговорювали подальші дії, наше обладнання зберігалися в 4 сумках і нам потрібно було придумати як їх доставити до місця призначення.  Наша розмова тривала приблизно 30 хвилин, потім ми пішли спати о 23:05. О 6:04 моя команда  влаштувала легкий перекус, який складався з пшеничної каші та скибочки чорного хліба. Під час перекусу Місіс Думі сказала що чула якісь дивні звуки. Це мене зацікавило я перепитав інших чи не чули вони якісь звуки в ночі. Вони відповіли що ні, я теж нічого не чув. 

Я попросив описати на що він був подібний,  з її слів то був подібним на звуки які видають вівці, але дуже приглушеним. Коли вона це описувала Містер Вест ледь не спричинив суперечку, але до криків не дійшло. До 8:34 ми готувались іти далі, та коли ми впевнились що все зібрали то пішли. Коли ми ішли практично цікавого чи вартого уваги не сталось. Це буде коротка замітка.

Автор-  Джеремі ВІнстан