Тримала грім
Вся версія
Швендялка доходила до фінішу, бо хмариська на небі давно вже підганяли. Хмарисьок спершу вони не слухали, бо швендяти було, як завжди, кльово. «Бабах» галаснув у небі: грім вже поважніше промовив «додому». Та й блискавка - подружка грому - за підрахунками – вже не відходила далеко від нього
- Ходімо, хлопці! В путь, - промовила панночка до своїх малих панчиків.
До домівки тре було добряче ще пройти. Черговий тандем блискавки й грому зустрівся на шляху панночки з панчиками вже в оточенні величних дерев. Й тут приперся страх. Запхався до розуму кожного зі швендярів.
- Зараз не відволікайте мене, - грізно промовила панночка й почала щось буркотіти під ніс. Панчики знали: триматиме грім.
Мовчанка панчиків та бурмотіння панночки, швидкий крок дорогою до рідного дому.
- Я закінчила. Тепер йдемо ще швидше, бо довго я не втримаю. Грім та блискавка хочуть вигуляти дощик. А він ну дуже хоче вже гульнути. Вперед!
..Дощик й справді трішки спинився. Й тільки грім хотів відкрити рот, щоб мовить своє слово, панночка вголос казала як до маляти «тшшшшш» або «ще трішки, дай дійдемо». Грім чемненько себе вів й дав дійти в спокої. Панночка світилась посмішкою, панчики дивувались мовчки.
«Дякую» було промовлено, коли зграйка швендярів добралась до свого дому…
Відредаговано: 25.08.2018
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
