РОЗДІЛ 5.4

— Клятий де-Нір! — прошипів якийсь скрипучий чоловічий голос, з ненавистю називаючи рід Його Величності, — Присягаюся, він всюди суне свого носа!

Я закрижаніла, ніби прирісши до мармурової підлоги, вкритої блакитно-золотим килимом, розшитим найкращими майстрами королівства.

Мені було відомо, що нова політика Вільярда подобається не всім представникам місцевої аристократії. Ба більше, дехто через нього втратив владу, або ж і взагалі свободу. Й, звісно, вони могли бажати йому зла. Однак щоб отак обговорювати Його Величність просто в королівському палаці…

Треба бути або дуже дурним, або дуже могутнім. І жоден з варіантів мені не подобався.

Я не по чуткам знала, що дурні вороги бувають такі ж небезпечні, як і могутні. Або ж і гірше. Бо самі не усвідомлюють на яку безпеку усіх наражають.

Отож, я швидко докумекала, що цим панам, чи хто вони там є, не слід мене бачити. Тож, окинувши коридор швидким переляканим поглядом, чкурнула в єдине найближче укриття. За вражаючий своїми розмірами гобелен з зображенням великого чорного дракона, що простягався від стелі до самої підлоги. А тоді притулилася спиною до холодної гладкої стіни так, ніби намагалася злитися з нею. Бо, крига, якби могла, я би це зробила.

Кроки наближалися. Важкі, повільні. А разом з ними й голоси.

Я їх не впізнала. Та й крізь щільну тканину гобелену годі було щось роздивитися. Тож нічого не могла сказати про особистості змовників. Однак все одно продовжувала слухати.

— Тихіше, хтось може почути, — застеріг його інший, глибший.

— Хто? Стіни? Тут нікого немає, — презирливо пирхнувши відмахнувся перший, — Ти ж не віриш в дурні чутки, ніби цей хлопчисько бачить та чує усе, що коїться в палаці?

Його співрозмовник не відповів.

Я здивовано кліпнула, досі не рухаючись, й майже не дихаючи, щоб не видати себе.

То он які чутки ходять про Його Величність?

— Кажу тобі, треба щось робити! — продовжив той шипіти, — В нього ще молоко на губах не висохло, а він вже змінює тисячолітні закони й позбувається членів Ради! Хто, на твою думку, буде наступним? Ми маємо…

— Тихо! Мені здається я щось бачив. Якийсь рух.

О ні! Ні-ні-ні…

Вони ж не могли помітити мене? Чи могли?

Паніка швидко охопила мене, і лише зростала з наближенням кроків. Серце калатало, як навіжене, ніби змагаючись у швидкості з дощем. Я похолола, й відчула, як мій шлунок провалився у п’яти.

Це було погано. Дуже погано.

Якщо мене зараз знайдуть, то, певно, позбудуться ще до офіційного оголошення заручин. Приб’ють просто на місці, й думати не будуть. Тож цього аж ніяк не можна допустити.

В мене був лише один шанс порятуватися. Один-єдиний.

Так, це було ризиковано, однак нічого не робити — ще ризикованіше.

Тож, зібравши в купу усю свою хоробрість, я зробила глибокий вдих, й порушила обіцянку, яку дала матері — скористалася своєю силою. Відокремила частинку власної душі, й вклала її в камінь позаду себе, молячись усім богам, аби це спрацювало.

“Прокинься, — звернулася я до стіни, й, чуючи, що кроки продовжили наближатися, додала: — Будь ласка, врятуй мене. Не дай мене знайти”.

Якусь мить нічого не відбувалося. Від страху моє серце калатало так сильно, ніби було готово от-от зупинитися. А тоді стіна позаду мене ніби розчинилася. Стала невідчутною. Й я провалилася в кімнату просто позаду мене.

Втративши рівновагу, я змахнула руками в повітрі й, не знайшовши опори, почала падати. Навіть замружилася, готуючись до неприємного зіткнення з підлогою або меблями. Та натомість опинилася притиснута до чийогось міцного гарячого торсу. А ще, о, Крига! Голого й вологого.

Зойкнувши, я розплющила очі, й зіткнулася поглядом з Вільярдом, що, здається, щойно приймав душ.

З темного, трохи хвилястого волосся чоловіка, повільно крапала вода, стікаючи униз гладкою смаглявою шкірою. Краплі текли по його шиї, окреслюючи кадик, ковзаючи з нього на ключиці, звідти — на міцні груди, а тоді нижче по м’язистому торсу, зникаючи десь між нами — там, де я притулялася до нього.

Так, я безсоромно розглядала його принаймні хвилину, попри наш спільний шок від цієї ситуації, а тоді боязко ковтнула і нервово всміхнулася:

— Вітаю, Ваша Величносте!