Такого я не очікувала.
Здивовано закліпавши, я втупилася в нього, й зніяковіла.
Щоб Його Величність вчив мене особисто?
Якби хтось мені це сказав ще вчора, я б посміялася. А ще відправила бідолашних до цілителя. Настільки жалюгідною була сама ідея.
— Хіба ви маєте на це час? – спитала я, виразно поглядаючи на башту з документів та листів на його столі. Чоловік посміхнувся.
— Було б дивно, якби я не мав часу на власну наречену, хіба ні?
Я похитала головою.
— Насправді це б нікого не здивувало, враховуючи кількість вашої роботи.
Рука Його Величності потягнулася до темного волосся, й дещо скуйовдила його. А тоді, усього на мить, я побачила на його обличчі втому.
Цікаво, він хоч іноді відпочиває? Чи не має на це навіть хвилинки?
Я підозрювала, що у короля має бути багатсько роботи. Певно набагато більше, ніж було в мене.
Робота...
Думки про замовлення, котре я не встигла віддати, й за яке, певно, вже не отримаю грошей, отже не зможу придбати собі новий інструмент для обробки магічних кристалів, змусили мене сумно зітхнути.
Якби ж в мене була можливість повернутися хоч ненадовго!
Та Його Величність ясно дав зрозуміти, що про це можна навіть не заговорювати. Однаково мене ніхто не відпустить.
Крига! Стільки ночей без сну, й усе дарма!
— Може ви і маєте рацію, — врешті зітхнув він, — Та, якщо у вас виникли проблеми з пані Пі...
Я приснула зі сміху.
Пані Пі?
Уважний погляд синіх очей став веселим.
— Я залюбки заповню будь-які прогалини в ваших знаннях і навичках, як і належить гарному нареченому.
— Фіктивному, — нагадала я.
Та усмішка чоловіка однаково нікуди не поділася.
— Гарному фіктивному нареченому, — погодився він, — То що саме вас турбує найбільше? Крім танців. До них ми доберемося пізніше.
Останнє прозвучало багатообіцяюче. А ще неочікувано хвилююче.
Чомусь раніше я не пов'язувала той факт, що ми танцюватимемо, із тим, що нам доведеться торкатися одне одного. Ні, я, звісно, розуміла, що це неминуче, однак не думала про це... До цього моменту.
Розгладжуючі неіснуючі складки на сукні, я відчула, як в мене запалали вуха, і відразу подумки дала собі ляпаса.
Опануй себе, Ріє! Не ведися на його чари! Для нього це лишень гра, тимчасова розвага. Нема чого тут ніяковіти та віями кліпати! Зберися!
Це нагадування дійсно допомогло. Проте ненадовго.
Я замислилася.
Із чим на балу в мене буде найбільше проблем?
Я не бачила сенсу в запам'ятовуванні сотень імен та титулів. Тим паче, що мене однаково представлятимуть, знайомлячи з найважливішими гостями. А от тонкощі спілкування з гостями з інших королівств... Це і справді важливо.
— Є щось, що я маю знати про спілкування з представниками інших королівств, які будуть на святкуванні? Південного чи інших? Не хочу когось випадково образити чи спровокувати, сказавши або зробивши щось не те.
Якусь мить Його Величніть здивовано дивився на мене, ніби очікував зовсім іншої відповіді, а тоді склав документи охайною баштою, та підвівся.
Поки він обходив стіл, наближаючись до мене, я не рухалася, а от моє серце навпроти — забилося у шаленому ритмі. Навіть дихати стало якось важко.
Ні, я досі не збиралася вішатися йому на шию чи мріяти про поцілунки, як більша половина дівчат та жінок нашого королівства, та однаково мусила визнати — попри здоровий глузд, чари Його Величності діяли і на мене.
Мені це не подобалося.
Я звикла усе контролювати: кожен рух інструмента, кожну магічну петлю та вузол, рівень магічного натиску. Те ж стосувалося і моїх почуттів.
За роки переховувань і брехні я змирилася із тим, що мені ніколи не судилося бути частиною романтичної казки. Принаймні не головною героїнею.
Я могла б бути помічницею, на кшталт якогось балакучого кажана абощо. Однією з тисяч облич, що залишаються позаду, поки герої отримують своє "довго і щасливо". Ким завгодно. Тільки не тією, кого врешті покохає "прекрасний принц". А, навіть якщо і покохає, у цій історії не буде щасливого кінця.
Забагато таємниць. Забагато брехні. Забагато темряви.
Ніхто не має дізнатися.
Це було останнім бажанням моєї матері. Єдине, що вона могла зробити, щоб захистити мене від повторення її долі.
Моєї долі.