РОЗДІЛ 2

Вільярд

Справи були кепські.

Мало того, що вранці зникла одна з найважливіших королівських реліквій, ще й єдиний довірений артефактор королівської сім'ї, схоже, зазнав нападу. Невідомо, де він і чи він досі живий. Проте, навіть якщо так, зараз це мені ніяк не допоможе.

Мені конче потрібна підробка. Настільки якісна, наскільки це взагалі можливо. І, звісно, це має залишитися в таємниці.

Рік тому мені вдалося позбутися старих членів Ради, й, здебільше, лише завдяки цьому я досі був живий. Проте моя влада досі була крихкою. В мене досі лишалися вороги. Й будь-який прояв слабкості, будь-яка помилка може обернутися на повстання. І ця ситуація, крига її розчави, саме така.

Нехай про те, що Гілдерой таємно працює на мою сім'ю, знало обмежене коло аристократів, його зникнення водночас з королівською реліквією — точно не співпадіння.

Ймовірно його вирішили підставити, й звинуватити в усьому. Й водночас похитнути довіру до корони. Дивно, що не зачепили його племінницю. Не рідну, звісно. Проте дбав він про неї, мов про свою, і то від самого дитинства. Якби хтось вирішив його шантажувати — в першу чергу погрожував би її життю.

Тож забрати її звідти — найменше, що я міг зробити в знак подяки за його багаторічну службу. Й, так вже співпало, для власного захисту.

В руках моїх ворогів вже було достатньо важелів. Я не збирався давати їм ще один.

Десь за кілька хвилин служниця повернулася, й повідомила, що розмістила Рію у гостьових покоях, як і наказано. Тільки про час її там перебування, звісно, ще ніхто не повідомляв. Я збирався зробити це пізніше, у більш комфортних для дівчини умовах, коли вона не тремтітиме від холоду і знемоги.

Від однієї думки про те, що ті два йолопи витягли її просто на вулицю, у дощ, в усьому домашньому, дуже хотілося на когось зірватися. Наприклад на двох вартових, що чомусь вирішили, ніби королівський герб на плащі дає їм право безкарно чинити як заманеться.

Подякувавши служниці, я наказав повідомити, коли Рія поїсть, а тоді зайнявся нагальними справами. Їх було чимало, як можна здогадатися. Тож уся ця справа з Гілдероєм та королівською реліквією була мені мов та крига в горлянці, якщо не сказати грубіше. Ще й тоді, коли Ранмар тимчасово не виконує обов'язки головного слідчого...

Звісно, я однаково міг звернутися до друга по пораду та допомогу, й збирався це зробити, тож відправив йому магічного листа, й чекаючи на відповідь, почав розбирати останні звіти.

За останні місяці ситуація в королівстві покращилася. Принаймні на мою думку, і думку більшості жінок. Моя сестра, Дерія, була в такому захваті, дізнавшись про те, що я позбувся тих членів Ради, що роками не дозволяли впровадити відповідні зміни у законі, що дозволяли жінкам самостійно вирішувати питання шлюбу та продовження освіти. Сім'ї більше не могли на них тиснути. 

Ну... хіба що фінансово, погрожуючи залишити без даху над головою. Але, на жаль, я не міг впровадити закон, що забороняв би батькам бути драконячим лайном.

Втім, Дерія і з цього знайшла вихід, запропонувавши відкрити фонд підтримки для дівчат та жінок у скрутному становищі. Вона навіть стала його першим спонсором. Я — другим. А Арієстель, дружина Ранмара, третім. Сам Ранмар, звісно, теж не залишився осторонь.

Незабаром до нас почали доєднуватися інші заможні жінки і чоловіки. Щоправда, здебільше все ж таки жінки.

Не всі чоловіки схвалювали зміни. Багато хто з них ненавидів мене за ту втрату влади над жінками та доньками, що вони потягнули.

Мене це, звісно, мало хвилювало. Принаймні до тих пір, поки вони не починали ворушитися, намагаючись спаскудити життя мені чи іншим людям. Як от зараз.

Служниця повернулася на диво швидко, повідомивши про те, що Рія прийняла ванну, переодяглася і поснідала, і чекає моїх наступних вказівок.

Я здивовано поглянув на годинник. Не пройшло навіть години.

Мені здавалося в жінок такі речі займають більше часу, та ця дівчина, схоже, не вважала, що варто зловживати моєю гостинністю. Ймовірно навіть вважала цей прояв турботи підозрілим чи небезпечним для себе.

Мабуть, варто її заспокоїти. А ще розпитати, чи не навідувалися останнім часом до пана Гілдероя якісь підозрілі замовники…