3

Зала для засідань представників сімей.  

–Сьогодні ми зібралися для того щоб відзначити Олександра Дартуєва.– Я зробив ще одну затяжку сигарети, і поклав її в попільничку. 

Сашко стояв біля входу в залу. Схрестив руки на животі очікуючи що буде далі. 

–Раніше я хотів тебе пристрелити, але ти довів свою корисність і вірність.– Я показав йому на вільне місце за столом.– Тепер ти гідний сидіти поряд із нами. 

Сашко поклонився у знак поваги і сів по правій стороні від мене. 

–Для мене велика честь догодити Вам.– Сашко глянув на Кігтя, і той простягнув мені товсту папку для документів. 

–Що це?– запитав у Сашка. 

–Річ у тім, що моя робота–це бути в курсі всього що може вплинути на мене. Окрім замовників вбивць Анни я дізнався ще одну цікаву річ, яка стосується вашого «вірного» казначея.– Всі здивовано поглянули на Беркеля Магена. 

Широкий, м’язистий чоловік, одягнений в чорний смокінг і сорочку лимонного кольору. Його очі закривали круглі окуляри. Він сидів по ліву сторону від Герольда. 

–Що ти там собі придумав малий?– Беркель почав нервувати, і витягнувши пістолет демонстративно поклав на стіл перед собою, щоб дуло було направлене на Сашка. 

–Нехай говорить, мені цікаво послухати що він скаже!–Сказав Дмитро Боровець. Чоловік тридцяти п’яти років. Середньої статури, на ногах джинси а верх одягнений у білу майку, поверх якої осіння курточка із хутром на капюшоні. Він сидів біля Сашка. 

–Сімя Маген слідкує за фінансами Вертенів вже дев’ять років. Вони керують закупками і продажем зброї, наркотиків і оплатою Ваших людей. Так як Вам немає часу слідкувати за цим особисто. Та я знайшов одну нестиковку в підрахунках. Щомісячних оборот не збігається із кількістю товару, який був залучений в торгівлі!– Сашко взяв ручку і обвів потрібний пункт в паперах. 

–Ти не розбираєшся в бізнесі!– Беркель гаркнув вставши із свого місця і нахилився ближче до Сашка спершись руками на стіл.– Наш розумник вирішив зайнятися моєю роботою?– Вже тихіше добавив. 

–Сядь на місце Маген.– я спокійно наказав своєму фінансисту.– До чого ти ведеш Сашко? 
–До того, що Ваш покірний слуга збирається Вас покинути. Він придбав за ці кошти маєток в Берліні, і почав закривати свої заклади тут в Києві!– Сашко посміхнувся, оскаливши свої зуби.–До чогось готуєшся здоровань? 

–Ха-ха-ха-ха– Беркель завівся сміхом, розуміючи що виправдання собі знайти не зможе.– Ти малий падлюка, це ж ти...– Беркель не встиг договорити, як у його скроні з’явилася дірка від пулі, яку випустив кіготь. 

Ніхто не промовив ні слова. Напружена тиша трималося близько п’яти хвилин, док я її не порушив. 

–Приберіть цю тушу із мого стола, доки його мізки не зіпсували лаковане покриття.– Мої особисті двоє охоронці взяли тіло Беркеля під руки і винесли геть із зали.–Із тобою Сашко поговоримо пізніше, а зараз є важливіше питання. Збираємо людей, збираємо ресурси. Починаємо підготовку до війни! Мені прийшло повідомлення від Лігва Ведмедів, вони знають що я їх шукаю і готові до цього. Нам знадобиться за лічені дні підготуватися, або ми їх або вони нас! Всім зрозуміло? 

Дмитро Боровець підняв руку.– Ви ж розумієте, що ми вже не такі могутні як раніше. Минулого разу ми були на рівні, але тепер ми слабкіші за них! І нас навряд врятує підрив якогось складу! 

–Я із тобою згоден. Ми не такі як раніше, але і вони змінилися під плином часу. Я зібрав достатньо інформації, щоб бути впевненим що у нас є шанс. Деталі я відправлю тобі особисто, будьте готові! На сьогодні все, чекаю від вас звітів про хід підготовки. 

Сашко вже хотів вийти із рештою, але я його зупинив. –Затримайся на хвилину, потрібно поговорити.  

Залу звільнили, а я із Сашком залишився на одинці. 

–Ти зробив великий внесок в безпеку нашого клану. Надіюсь останні слова Беркеля в твою адресу були безпідставні. Ти ж розумієш, Вітя не переживе, якщо ти мене зрадиш!– я дістав телефон і показав фото Віті, де він виходить із під’їзду. 

Сашко подивився на нього і його пальці зжалися в кулак. 

–До цього не дійде.– він говорив спокійно намагаючись стримувати емоції.–Я знаю свою роботу, і знаю на кого працюю. Я Вас не підведу! 
Він встав, і вийшов із зали грюкнувши дверми ніби кудись поспішав. 

Я дістав телефон і подивився на годинник «13:27». Часу ще вдосталь щоб прогулятися із Марією. 

.................. 

Я зателефонував Марії і запросив прогулятися в парку в центрі міста. Виявилося що вона працює викладачем бального танцю, і  закінчує тільки о сьомій. Якби це було чотири роки тому, я б домовився на зустріч у вихідні. Але цього не станеться сьогодні, і тільки не із нею!  

Ми не бачилися чотири дні через мої справи, але я не батько! Я не можу так довго терпіти! 
Одягнув сині джинси, білі кросівки, а на верх білу майку і шкіряну байкерську куртку. В гаражі на мене чекав мотоцикл Mustang MT-200 блакитного кольору. 

–Сьогодні на тебе чекає подарунок, моя леді.– подумав в слух, і помчався швидше за вітер. 

.......

Велика простора зала в якій можна провести бал на п’ятнадцять пар. Навпроти вхідних дверей чотири великих вікна, які повністю освітлюють її. По правій стороні від дверей колонки, із яких лунає музика Моцарта що заповнює весь простір.

–І раз-два-три, раз-два-три. Молодець Сергій, але не бійся триматися ближче, Ксенія не кусається!– Сказала Марія, після чого вісім інших учнів засміялися.– Почнемо з початку! Цього разу дівчатка більше жіночності, ми із Вами повинні випромінювати її! 

Хтось постукав у двері. 

–Зачекайте хвилиночку, зараз продовжимо.– Марія підійшла до дверей, а коли відкрила її здивування не можна було описати.