2

Ти кращий за них! 
У тебе э розум і влада. Пекельне поєднання за допомогою якого доб’єшся будь чого! 
.......... 
–Вітя, Вітя!– Хлопчик років дванадцяти у білих шортах і блакитній футболці  грає у футбол із друзями.– Пасуй мені м’яча, я вільний!  

Вітя обходить двох суперників і пасує на хлопчика. Той приймає подачу і б’є у ворота.  

–Ну блін!– кричить Вітя, Хлопчик не влучив у ціль.

–Через тебе ми програли!– Обурюються товариші по команді.– Тепер твоїх рідних вб’ють! 

Обличчя всіх присутніх почали перекосились набуваючи однакових рис обличчя схожих на Дона Герольда.  

–Ти мене підвів! Чуєш? Підвів!– вони дістають пістолети, направляють на Вітю і одночасно спускають курок.  

Темрява. Пролунали звуки пострілу. 

–Саша! Саша! Проснись!– Ніжна рука Віті тримала мене за обличчя. А я весь в холодному поту не відразу зрозумів реальність це чи сон. 

–Вітя, мені наснилося жахіття. –Мої очі наповнилися сльозами. –Мені наснилося що я тебе втратив! 

Вітя лагідно посміхнувся, пустив свої сильні руки в моє волосся і поцілував. 

–Ти від мене так просто не здихаєшся! 
Як він мене заводить! Завжди знає як мене заспокоїти, щоб я його ще більше захотів. Сильні м’язи, спортивне тіло, великий...! А це смазливе личко, так і хочеться взяти його тут і зараз! 

Схопив його за плечі, ривок у праву сторону і я вже нависають над ним. 

–У нас ще є час погратися?– провів пальцем по його пресу від накачених грудей до поясу. 

–Ти мій кицюнчик, доки не пограємось я тебе нікуди не відпущу!– його похітлива посмішка завела мене ще більше і ми віддалися почуттям. 

............................... 

Ми із Віталіком знайомі із дитинства. Ще тоді я відчував що ми з ним більше ніж друзі, та не міг йому зізнатися у своїх почуттях. В ті часи за таке від нас могли відмовитися навіть батьки. Зате зараз мені ніхто не вправі вказувати. У мене є розум і влада. Пекельне поєднання за допомогою якого можу добитися буд чого! 

Ми живемо вже чотири роки разом. Знімаємо квартиру на п’ятому поверсі в центрі Києва. Вітя єдиний хто може знайти для моїх психів управу. Всі решта нехай горять синім вогнем, цей світ належить тільки нам! 

Одягнувся в повсякденний наряд вийшов на подвір’я, а біля вхідних дверей на мене чекав мій давній знайомий. Худорлявий, із синіми мішками під очима і тату метелика над правій щоці. Довге волосся яке закриває пів обличчя, і погляд звіра що готовий розірвати свою жертву тільки даси команду. На правій руці замість вказівного пальця металевий кіготь. 

–Я думав ви там до обіду будете грати в свої збочення голубки.– Тарас постукав своїм кігтем собі по щоці. Уявивши цю картину його скривило, наче з’їв цілий лимон. 

–Тебе це не стосується!– Я прижав його до стіни закриваючи рота долонею. Подивився чи нікого підозрілого немає, після чого відпустив. –Краще скажи, ти там в штани не наклав від правдоподібності моєї вистави? 

–Ходив витрушував поки слідив за тобою!– він показав як це могло виглядати, від чого я трохи звеселився. 

Ми сіли в його авто щоб менше привертати увагу.  
–У нас два тижні, потрібно щось робити.– Простягнув пом'ятий папірець Кігтю. 

–На його боці чотири сім’ї, всі або наркоторговці або торгаші. Єдині кого потрібно боятися це тільки його особисті люди.  

–У нас лише дві. Я можу підключити свої зв’язки на радіо-ринку щоб зв’язатися із СБУ, один генерал у мене в боргу. Накриємо декілька «лавочок». 

–Я теж можу бути корисним. Завжди знаходжусь біля нього, вдарити в спину не можу. Тільки боягуз так робитиме! Зате із мене інформація, і професіональні вбивці. – Кіготь зробив паузу, а потім серйозним тоном дивлячись мені у очі сказав.– Якщо щось піде не по плану, мені доведеться перерізати горлянку твоєму Віті, а потім і тобі! Тому постарайся більше не помилятися! 

Тарас так само як і я ненавидить того самозакоханого психа Герольда, але обов’язок його сім’ї захищати дона. Якщо його запідозрять у змові, то всі члени його сім’ї будуть змушені стратити Тараса. Його поставлять в центрі кімнати для страт і кожен по черзі проштрикне його ножем. Сам же Тарас не має права навіть захищатися.  
................... 
Я вийшов із авто і попрямував до свого офісу. З’явилася інформація по завданню дона, яку потрібно перевірити. 

Герольд Вертен. 

Хмари затягнули небо що й сонця не видно. По серед поля стоять три чоловіка одягнені в чорне, і спостерігають як двадцяти п’яти літний хлопець копає собі яму. 

–Цікаво, цікаво. Як ви на мене вийшли?– копаючи яму я безтурботно роздумував в слух. 
–Тобі вже має бути все одно, ти вже труп!– хриплим голосом спокійно заговорив самий старший із них. 

–Та нехай знає, щоб після смерті не приходив тобі в снах із одним і тим же питанням.– пожартував інший, що кігтем замість вказівного пальця почисав собі затишок. 

–А новенький правий! Все одно мертві не говорять, а так хоч час уб’єм,  доки він копає.– сказав третій низький товстун. 

–Добре, все одно зайнятися нічим.– сказав перший, після чого я почав уважно слухати.– Та ти у Києві шуму наробив, що у нас про тебе знають. Самозваний Дон, батько якого помер від невідомих, а мати замовили не далеко від наших країв. –Після цих слів я напружився, сама думка про те що я близько викликає прилив адреналіну.

–До речі, хотів якось дізнатися. А твій же брат не у аварії помер! Кажуть його ще живим в лікарню забрали! Тобі це підозрілим не здається? 

Я не витримав. Подав знак Кігтю, і той за лічені секунди перерізав горло товстун і схватив старого. Відібрав у нього зброю і заламав руки за спиною.