4. "Треба було думати раніше..."

Ми вийшли з піцерії разом. Свят запропонував підвезти мене, але я відмовилася:

 — Ти ж знаєш, що мені  звідси п’ять хвилин ходу. А тебе вже мер зачекався!

 — Точно, — він весело розсміявся. — Був дуже радий знову побачитися. Щасти тобі, Тіночко!

 — І тобі, — сказала я, приязно усміхаючись. 

А коли його машина від’їхала від тротуару, зітхнула і обняла себе руками, немов мені було холодно. На вулиці сніжно і слизько, найбільш  безрадісна пора кінця листопаду. Хоча в магазинах вже з’являються різдвяні атрибути, а на вікнах та вітринах засвічуються гірлянди, все одно, місяць, який лишається до свят, здається безкінечним…

***

 — Тіно, чому так довго? — мама сиділа на дивані і дивилася серіал. Тимко грався машинами на килимі. 

 — Затрималася на сесії, — сказала я. Підійшла до сина, обняла його і поцілувала в маківку. 

 —  Господи, Тіно, ти сама як маленька! — вигукнула мама. — Ти ж із холоду, а він застуджений. І руки не помила!

 — Мамо, що ти мені принесла? —  син усміхнувся такою знайомою усмішкою, що моє серце зайшлося щемом. Коли він стане дорослим. буде викапаний батько!

Я дістала з сумки “Кіндер-сюрприз” і простягнула Тимку.

 — О, яка тут іграшка! — він тут же заходився відкривати жовту овальну коробочку і збирати фігурку мультяшного героя. 

Мама тим часом швидко збиралася додому.

 — Сподіваюся, ти дійсно затрималася на роботі, а не робила спробу влаштувати своє особисте життя, — сказала вона невдоволено. 

 — Мамо, а що було б поганого в тому, щоб у мене було особисте життя? — стільки разів обіцяла собі не піддаватися на її провокації — і все марно. Вона знала мої “больові точки” і майстерно натискала на них. 

 — Треба було думати про те раніше, — суворо сказала вона. — Перш ніж ти стала матір’ю-одиначкою! Треба було ретельніше підбирати собі сексуального партнера! А ще краще — не займатися цим, доки не вийдеш заміж!

 — Тобі не здається, що мої сексуальні партнери — це моя особиста справа? — з притиском спитала я.

Насправді моїм єдиним чоловіком залишався він, батько Тимка. Після того, як ми розійшлися, вже шість років я ні з ким не зустрічалася. 

 — У тебе є син, — мати одягла високу хутряну шапку і почала замотувати шию шарфом. — Тепер ти маєш думати в першу чергу про нього!

Наче я не знаю! Дякую, Капітане Очевидність!

Звісно, ці слова лише промайнули в моїй голові, а вголос я сказала:

 — Дякую за допомогу, мамо! Передавай привіт татові…