Епілог

Два роки по тому…

— Гриби будемо закривати по рецепту моєї баби! — заявляю я своєму чоловіку Тарасу, – Бо минулого року, закатували по рецепту твого діда, і знову був перебір з оцтом.

— Та то я просто оцет не такий купив. Але в мого діда перевірений рецепт, а який у твоєї баби я не знаю. Так і не вдалося скуштувати.

— У моєї баби ідеальний. Завжди гриби виходять такі, що можна зараз три літри з'їсти! — заявляю ображено.

— Так…мені здається, що ми забуваємо найголовніше. Додати любов та ніжність, — спробував обійняти мене Тарас для примирення. Але я все ж поступатися не хочу йому.

Телефонує бабуся…ніби, що відчуває.

— Привіт, бабусю. А ми з Тарасом якраз про вас з Олегом згадували. Не можемо дійти згоди по якому рецепті гриби цьогоріч закривати. По твоєму, чи по рецепту його діда. Але я за твій рецепт, бабусю! — випалюю усе як на духу, в надії, що бабуся буде на моєму боці.

— О…то немає чого сперечатися. Ми з його дідом новий рецепт придумали. Спільний. Ось це от буде ідеальний. Гриби по ньому вийдуть найкращими у світі. Короче, будем з дідом катати, а ви продаватимете. І ось вона ваша третя радість, як дід казав, до достатку, — сміється бабуся, а ми разом з нею.

— Власне про достаток, — всміхаюся до чоловіка, — Він уже прийшов, — торкаюся ніжно власного животика. У тебе, бабуню, скоро буде правнук, і не один. А цілих три за раз.

— Ого. Яке щастя. Тепер точно доведеться трилітрові слоїки закатувати, щоб моїм правнукам у спадок перейшло. Ну Олег Ігорьович і напророчив! — сміється моя бабуся, а я з Тарасом разом з нею. 

###

Дякую, що прочитали) Якщо сподобалася оповідка постав зірочку історії. Для тебе дрібниця, для автора приємність.