5

В наступні хвилини не тямлю, що коїться. Дівчата через мою увагу дуель вирішили влаштувати? Тільки на словах. Такий галас підняли, що ті собаки та гуси на вулиці ні в які порівняння не підходять.

— Тихо вам! Тихо, дівчатка! Не сваріться, будь ласка! — втручаюся в їх перебранку, й собі додавши гучності в словах. — Якщо вже довелося нам трьом вживатися, то доведеться. Тільки давайте жити мирно!

— А як дійдемо до восьмигранника, то тоді подивимось? Ой не довго ж музика гратиме, султане Сулеймане наш!

Вже вкотре Олена дивує мене своїм сміхом, який не може стримувати і який доводить її аж до сліз. Через її напад веселощів на кілька хвилин утворилася пауза.

Збентеженим, роздивляюся дівчат, вже серйозніше готуючись до ролі їх чоловіка. Треба, то ж треба. Що поробиш. Все ж краще, ніж мати за дружину Тамару Іванівну, яка мене б вже з'їла давно. Ці хоча б гарніші та молодші. Особливо Оленка.

— Тато! Тато!!! — раптово чую голос сина з коридору, який залітає до хати швидкою кулею. — Там натовп тітоньок йде до хати й всі тебе кличуть!

— Ой, починається! — різко підхоплюється з місця Зіна, біжучи на вулицю.

— Що починається? Дівчата, поясніть? — слідом за своїми жіночками, мчу й я, знов відчуваючи себе дурником з вищою освітою.

— Лотерея починається. Не встигла тобі пояснити, — розповідає на ходу Оленка. — Зараз й сам вже побачиш.

— Яка ще лотерея? — стаю бетоним стовпом посеред хати.

— А що, думав поповнення в сім'ї довго чекати треба? До вечера вже будемо у повному складі, футбольною командою, — підштовхує мене до виходу світловолоса дівчина, але я не піддаюся їй.

— Що значить футбольна команда?

— Так складно порахувати чи що? Нас зараз троє?

— Так.

— А скільки треба, щоб було одинадцять? — питає в мене, як я у школярів на уроках, допитливо дивлячись в очі.

— То зараз мені треба обирати жінок? — лізуть на чоло мої очі, захопивши із собою серце, яке забилося частіше.

— Чому це тобі? Це тебе обиратимуть! — в котре Оленчині слова мало не доводять мене до серцевого нападу. — Ти в нас сьогодні святковий лот. Охочих багато. Хто за десять курей та двох когутів, хто за козла, а хто й за теличку отримати тебе захоче. Ходімо, давай! Чого ти там став? 

— За що? Обміняти мене на козла?!. Тобто козла на мене?!?

— Ну а що ти хотів? Місцеві жінки в нас не з таких сімей. Вони з багатих.