Роман лежав на ліжку. Сьогодні неділя і можна трохи відпочити. Тим більше, що дружина зібралася відвідати своїх родичів. На дворі була сонячна погода. Дув легенький літній вітерець. Словом, все прекрасно. Роман лежав і думав. Його якось непокоїло ото все розказане Каріною. З одного боку вона мала не спростовані докази. А з іншого – а навіщо їй це було? Тим паче саме зараз? Все це можна було розглядати двояко. І кожен напрямок думки мав свої як «за» так і «проти». «Так, можливо вона правда – думав про себе Роман – і все це абсолютно так і є. Якщо логічно подумати, Бодя давно про себе аж надто не давав знати. А тут на тобі – готовий бізнес вести. Чому ж лише тепер? Адже можливостей було і раніше більше ніж досить. Те саме стосується й Ірини. Раніше ж їм мене якось не треба було. Чому саме зараз? Невже й справді вони щось замислили? Але навіщо? Хіба я б не позичив їм грошей! Хіба я не витягував їх ще тоді, в юності, з проблем!? Невже вони зараз здатні на таке? Але чому?! А з іншого боку… З іншого боку – й сама Каріна теж не зі святих. Для чого їй це все розповідати мені? Ну припустимо, все це правда. Добре. Але нащо їй здавати їх!? Що їй від цього? А може вони всі разом за одно!». І це останнє, що промайнуло в думці, змусило ніби прокинутися. Він не міг сам повірити в таку фразу. Ні. Ніяк. І це був глухий кут. Роман не міг ніяк сприйняти все це до кінця. Його мучило одне питання – «чому?». І це напевне було найважче питання. Ай справді, чому? Заради чого? Він ніколи не зробив нікому нічого поганого. Завжди старався бути добрим, вірним, чесним. Старався жити по совісті, ні в кого нічого не вимагав, не брав, ні кого не обманював. Не давав спокою і отой таємничий «Бакі».
Все таємне рано чи пізно виходить на зовні. І нема такого гріха, який можна було би сховати. Так само було і з аферою давніх друзів. І доки Роман ніяк не міг скласти карти до купи, гра приходила до свого завершення сама.
Справа в тому, що тим третім «Бакі» була Каріна. Вона не змогла опустити свого шансу бодай якось нашкодити Роману й Ілоні. Але в справі щось таки пішло не зовсім так. Каріна була аж надто амбітна. І вона прагнула отримати аж надто багато.
Насправді Бодя давно зійшов на нуль і почав пити. Він продав батьківський бізнес, бо мав борги. Звісно, він став нікому не потрібний. Але бажання жити на широку ногу нікуди не ділося. Він придумував різні афери. Різного роду обман, на який ловилися прості люди. Бодя був не лише економічно грамотним але й гарним оратором. Тому він вмів переконати кого завгодно в тому, що треба в кладати гроші «вигідно» в його проект. А коли нарешті справа підходила до виплати «процентів» - Бодя кудись зникав, залягав на дно і чекав поки все втихомириться. У нього ніколи не було ніяких справжніх проектів як і бажання працювати. Він прекрасно знав, що Роман дізнавшись правду не дасть ні копійки. Тому і вигадав історію з інвестиціями.
Що ж до участі Ірини, то вона теж не далеко втекла від свого дружка. Правда була страшна. Ірина зраджувала чоловікові, водила коханців, гуляла на повну, крутила всіма як лише могла. Аж доки не натрапила на одну свою знайому, котра була ображена на неї ще з шкільної парти. Жінка нібито з благими намірами вирішила допомогти своїй «подрузі». І порадила тій поїхати за кордон на роботу. От мовляв, попрацюєш трохи десь в Італії на фермі і матимеш не погані гроші. Ідея була гарна, бо самому знайти роботу закордоном, та ще й аби не «лоханули» то це вже таки багато. А тут тобі яка підтримка. Була одна невеличка біда. Колись, ще в школі, Ірина постійно підсміювалася з неї. Так, Аня була трохи повненька, неповоротка, та ще й з великими окулярами. Прямо таки як стара бабка. От і була предметом сміху довгих вісім років. Потім вона кудись поступила з дев’ятого. Але тепер це шикарна, струнка, впевнена в собі жінка. І все ніби і забулося. Однак, старі образи таки видно ожили в серці. А може такий збіг обставин. Хто його знає. Та Ірина справді поїхала як і домовилися. Лише довго вона там не попрацювала. Дуже скоро власник ферми звинуватив її в крадіжці золотих прикрас на кругленьку суму. І зажадав компенсації. Правда це була чи ні але приїхала вона звідти лише через три роки і то без документів. Втекла. І от вони зібралися разом «якось так виживати».
Третім членом групи була Каріна. Вона була егоїстичною від самого початку. Її не цікавило нічого більше окрім неї самої. Брехлива і самовпевнена, вона теж жила у власне задоволення. З Бодею вона подружилися давно. Вона як і Бодя не хотіла нічого робити. Вони разом провернули кілька успішних схем і нагріли на тому не погану суму. Масла в вогонь підливало те, що завжди вони виходили сухими з води. Ніхто ніколи не мав жодних претензій до цієї парочки. Гріх, як то кажуть, породжує гріх. Вони прагнули що раз то все більшу рибу.
Роман дізнався про все це чисто випадково. Як не дивно, але розповів всю цю страшну правду розповів йому зовсім чужий персонаж – Мішаня Команов. Це був одногрупник Боді. А з Романом їх познайомив випадок. І треба ж так було. Чоловік був шокованим від почутого. За словами Мишані, Ілона знала про плани своєї сестри. Але мовчала. А от чому? Пояснити було вкрай складно. Він втратив свідомість. Все чим жив, в що вірив, заради чого так довго йшов – все враз стало чужим. Він втратив друзів, будь-яку підтримку. Його обманули ті, кому так довіряв. А власна дружина забила кілок в серце. Це був повний крах.
Дома чекав скандал. Як виявилося Ілона мала коханця. Вона була успішна жінка і могла собі позволити багато. А ким був Романа для неї. Завжди маленьким хлопчиком.
– Та ти нікчемний засланець – її голос звучав як болгарка в голові – ти ні на що не здатний. Чи ти забув хто тебе тягнув весь цей час? Забув? Завдяки кому ти став успішним студентом!? Ти нічого не вартий був сопляк. Я, я тебе зробила чоловіком. І я буду робити все що захочу!