1

      Роман, Іра і Богдан були однолітками, народженими у ті далекі і буремні дев’яності. Хлопці були однокласниками. А Іра ходила в паралельний клас.

     Роман був чемною дитиною. Він ніколи не ліз у бійки, не дражнив нікого, не смикав дівчат за волосся. Його любили і поважали. А дорослі не могли намилуватися дитиною. Він був світловолосим, дещо гладеньким, не високим хлопчиком з кругленьким личком і розумними карими очима. Хлопчик добре вчився, був старанним. Він мало часу проводив з друзями, бо дома завжди знаходилась робота. Роман завжди старався допомагати батькам. Від самого дитинства його постійно переслідувало почуття вини не відомо за що. І тому він витрачав свій вільний час не на себе а на якусь працю. Він дуже всім цікавився, любив тварин, природу і старий червоний «іж». В дитинстві він часто хворів на ангіну і тому пропускав школу. У дома в Роман жив у своєму світі. Він був в душі романтиком і дуже ніжним хлопчиком. Дружба з іншими дітьми була часто для нього важким тягарем, оскільки вони були надто примітивними. Ціле літо він пас корову. Тут він і познайомився з Ірою. Дівчина була дещо іншої внутрішньої структури. Вона була більш приземленою і любила звичні для свого часу зацікавлення. Рудоволоса з ластовинням і твердим характером. Іра на відміну від Романа була компанійською. Вона страшенно любила бути в центрі уваги і «вести у будь – якому танці». Вона завжди була чітка, спокійна, реалістична, дещо цинічна. З часом її краса лише що раз більше розквітала. І це не могло не позначитися на поведінці дівчини. Іноді в її поведінці проявлялася маленька стервозність. Роман для неї був завжди кращим другом. Звісно, він був не таким як інші, але ж він не був «пацаном». І це дещо утруднювало визначення чіткої межі стосунків. З іншого боку – і сам Роман не подавав ніяких ознак заінтересованості дівчиною. Тому їх відносини від самого початку складалися як дуже близькі друзі. Вони відверто спілкувалися між собою. І це зближувало їх. Роман не вмів говорити те, що відчуває. А Іра не вміла читати що відчуває цей дивний хлопчик. Так воно і тривало.

       Що ж до Богдана, то цей персонаж був дещо іншим аніж здавався на перший погляд. Він був синком батьків – бізнесменів. І це дозволяло йому «понтуватись» перед рештою. Він був нахабним, розбещеним хлопчиськом. Але на відміну від Романа він вмів до всі знайти підхід. Він знав, що треба сказати щоб заінтригувати дівчину. У початковій школі він зачіпався до дівчат і ті як правило нервували. Але з часом приділяння уваги набирало іншого характеру. І вже в кінці восьмого – Богдан міг похизуватися першими «перемогами». Роман тим часом чесно вчився, просиджував перерви в бібліотеці а дома старався працювати. Та все ж знайшлося щось, що з’єднало цих трьох різних людей в одну сильну компанію. Хоча, яка це була дружба.