Трикутник

Роман втомлено сидів на старій лавці. Він востаннє дивився на, колись рідні йому, краєвиди. Назад дороги більше нема. І він це знав. В кишені був закордонний паспорт на ім’я Зоремана Шліндера, в руках валіза із найнеобхіднішим. А на душі кров. Кров, його колись найкращих двох друзів дитинства – Ірини і Богдана.

Чоловік підвівся і повільно пішов в стежкою, що тягнулася на кілька сотень метрів і виходила на дорогу. Він знав, що тут, у цій глушині ніхто нічого шукати не буде. Тай кому в голову спаде що їх хтось міг вбити. Тут? В маленькому селі за два кілометри від райцентру? Та тут напевне уже нічого не ставалося ще від закінчення великої світової війни. Все тихо, мирно. Тільки й того що корови пасуться. Тут всі живуть дружньо, тихо, мирно. Ну буває, що іноді хтось із чоловіків хильне зайвого. Ну то це напевне найгірший гріх села. Тут спокійно цілий рік. Природа, тиша, невелике озеро перед селом і не далеко ліс. Саме тут і розпочалася вся ця історія. Історія дружби і закоханості, пристрасті і божевілля і ненависті…

Руслан Баркалов

Подобається

#873 в Сучасна проза
#499 в Детектив/Трилер
#169 в Трилер

У тексті є: дружба кохання, сучасне життя, ненависть зрада смерть

Відредаговано: 15.12.2020

Додати до бібліотеки

Поскаржитись