РОЗДІЛ 1

Закон інженерної синергії та збій матриціУ будь-котрому складному приладі точної механіки мають бути три головні компоненти, інакше весь агрегат перетвориться на купу неробочого брухту. Наша життєва трійка працювала за суворими законами фізики та синергії. Я був Генератором — вічно видавав ідеї на підвищених обертах і запускав процеси. Валера (Стабілізатор) з його сталевим характером вирівнював будь-яку напругу, гасив коливання й надійно тримав тил. Микола (Контроль) фіксував перегрів системи і першим відчував небезпеку. Це була дружба трьох однодумців у боротьбі за чисте суспільство, яке житиме в чудових оселях, зведених нашими власними руками.
 Познайомився я з Миколою у 1989 році на будівництві МЖК (Молодіжного житлового комплексу), де мы вечорами заробляли бали для отримання житла. Я поставив підрахунок балів на зразково-показову чесну платформу: сам вів облік і не махлював. Чесність — понад усе!
 Микола свої бали також заробляв абсолютно чесно, працюючи простим підсобником, попри свій солідний статус начальника ВТК локомотиворемонтного заводу і депутата Міської ради.У 1991 році ми увійшли до складу членів «МЖК-2» міста Львова, закінчили вечірній курс у ПТУ №3, ставши дипломованими мулярами-штукатурями, й пішли пліч-о-пліч на будову.
 Наша з дружиною Марічкою мрія про власний житловий рай почала здійснюватися.
Вертаюсь назад по щаблях історії. Якимось дивним викрутасом п'яної фортуни та деканату мене, сільського хлопця, ще в інституті занесло в групу точної механіки. Уявити радянський автомобіль як прилад точної механіки міг тільки сантехнік у стані білої гарячки. Але система працювала. Я вважав себе звичайним радянським інженером-будівельником, який просто має залізне Слово й твердий характер. Аж поки у 2022 році на будові не стався критичний збій, який зірвав усі заводські налаштування мого мозку.

Моя «відпустка» від земної реальності тривала рівно 3 роки — від дня, коли я отримав важку черепно-мозкову травму (ЧМТ) на будові у 2022 році під час повітряної тривоги, і до літа 2025 року. Я домуровував стіну сам на поверсі, коли це сталося. Мене знайшли непритомним на бетонному перекритті. 14 суток я пролежав у стаціонарі в комі, і лише на 15-й прийшов до тями. Марічка весь час була поруч і пояснила, що в мене часткова втрата пам'яті.
 На роботу мені наказали не повертатися. Два мої вірні друга життя — Валера й Микола — також кинули будову, підтримавши мене душевними розмовами. Стан здоров'я погіршувався, я панічно боявся натовпу й три роки практично не залишав периметр квартири. Щоб урятувати мозок від деградації та зупинити деменцію, я сів за свій армійський американський ноутбук EliteBoo під номером 001 і почав друкувати двома пальцями (по пальцю на руку) біографію свого роду.І тут прошивка мого мозку, активована травмою, видала шокуючу інформацію.
 Я раптом чітко усвідомив: після виписки з лікарні я повернувся не на свою версію Землі. Сонце те саме, люди ті ж, але все інше — надто ідеальний порядок, невідомі марки техніки — волало про збій матриці. 
 Мій мозок уві сні прочитав звіт «комісії», яка ремонтувала мені голову.Правда в тому, що я — бракований нащадок могутньої космічної цивілізації з планети Беллатрікс (яку земні вчені у 2023–2024 роках випадково виявили за 150 світлових років від Землі в районі Оріона під маркуванням HD 137010 b). Наші предки прибули сюди тисячоліття тому для колонізації, будували піраміди в Гізі (яким насправді не 4600, а 25 000 років), але місія провалилася, експедиція виродилася, і найкращим прикладом цієї деградації є я — нікому не потрібний нащадок, який доживає свій вік на улюбленій Землі. Проти землян ведеться жорстка політика приниження їхньої ролі.
 Я — українець за духом і кров'ю, але беллатрікс за пам'яттю Роду. І моє завдання тепер — з'єднати це в одне ціле, мінуючи цифрову реальність залізобетонною правдою.