Розділ 8.

 З архіву Графині Яблонської
(Нотатки на листах А-4 )
Шевальє проти сантехніків
Я іронічно називаю мого галицького колегу скромним шевальє Ігорем, себе — Графинею. Ми живемо на одному поверсі чеської фортеці, а за стіною розташована квартира покійної Ольги — матері сина Андрія, який уже 15 років працює головним екскурсоводом по античних спорудах у Римі. Обов'язок піклуватися про її залишений дім ліг на наші плечі.Роками в Ольжиній ванні нормально не працював злив води. За її життя кабінетні «профі-сантехніки» приходили кілька разів, надували щоки, дерли гроші, але система залишалася забитою. Ліліпути в розвитку не знали елементарної фізики гідравлічних контурів! Ігор саботажу терпіти не став: зайшов, оцінив кінематику системи, задіяв свій будівельний 6-й розряд і за одну годину повністю ліквідував проблему. Вода пішла зі свистом.Війна з китайським силуміномНаступного дня розгорілася справжня війна з Китаєм — прямо в магазині, де я працюю, безбожно потік кран. Сучасний силуміновий саботаж «епохи вставання з колін»! Ігор миттєво збігав у спеціалізований магазин і купив новий кран — найдешевший, але єдиний за кількістю, який щоночі ніби чекав саме на нього.Демонтаж старого дива перетворився на битву. Азійська конструкція виявилася невідомою науці, жоден ключ не підходив. Тоді мій шевальє вдався до радикальних заходів: зняв увесь рукомийник, який сидів на мертвому гермоклеї, взяв найбільші обценьки й начисто зламав штифтовинти. Виповзши з туалету, він розказав моїй напарниці свіжий батярський памфлет про долю Росії.
Італійський шпиoperation на галицькому весіллі7
Згадався вурльоп (відпустка) Ігоря, коли він пригнав із заробітків із Польщі прямо в день весілля своєї старшої дочки. Він сидів зачумлений, підкреслено байдужий до святкового гамору, закритий у своєму автономному контурі. Мій старший син тоді успішно приміряв роль тамади й так зіграв "наречену" при викупі на Брамі, що у Крамарова від заздрощів пройшла б косоокість!Тим часом Ігор підійшов до Володі з нашого п’ятого поверху й попросив його італійською мовою запитати нашого швагра-італійця, як тому настрій на галицькому весіллі. Володя п'ять хвилин репетирував лінгвістичний удар і таки видав фразу. Швагро-італієць був настільки ошелешений, що мовчки налив Ігорю і — о чудо! — собі (хоча взагалі не пив). Вони цокнулися, італієць перехилив чарку без слів, а мій шевальє із залізним «ПРОЗІТ!» ковтнув свої сто грамів.
 Шпигунські лабіринти замкнулися