Розділ 2.

 Фортуна, ОУН та радянська подорож на Кавказ
 Усе життя я відчував незриму, але чітку поміч Фортуни. Вона часто з'являлася у вигляді таємних членів ОУН, до лав якої я належу з шістнадцятирічного віку. Не ОУН(б) і не ОУН(м), а саме ОУН — без вождівства, яке викликало лише розчарування через розкол справжньої боротьби за Незалежну Україну.   Коли постало питання житла у Львові, отримати окрему кімнату в радянському гуртожитку було фантастикою. Але загальні збори обрали мене Головою Ради гуртожитку. Це відкрило унікальну можливість: я одноосібно взяв під контроль приміщення під фотолабораторію — ідеальне автономне місце для роботи без сторонніх очей і вух.Саме тоді прийшло справжнє, велике кохання.

 Рішення одружитися з моєю Марічкою вимагало неординарних кроків. І Фортуна ввімкнула форсаж: наче з неба, з'являються дві дефіцитні путівки на Кавказ. Це була шпигунська за духом, несподівана передвесільна подорож через суворі кавказькі перевали прямо до Чорного моря. Цей логістичний шедевр координувався легендарними зв'язковими — «Пчілкою» та «Брендою», за якими стояли сотні замаскованих членів ОУН, інтегрованих у профспілки, військкомати та житлові комісії.

 Радянська влада думала, що вона керує державою, але насправді лише виконувала волю нашого підпілля.Щоб гідно виставитися перед колективом на будові, я привіз від мами фірмового самогону подвійної перегонки. Від його якості гості вечірки просто втратили тяму від захвату. Невдовзі настала черга Миколи ставити могорич. Він прибіг слізно просити саме маминого продукту. Ну що вдієш — знову поїхали за 100 кілометрів від Львова й привезли п'ять трилітрових сулій елітного алкоголю