Глава тринадцята: «2031. Останній бій імперії»

Андрій та Єва були щасливі разом. Хлопець переїхав до коханої та «катався як сир у маслі», але свою роботу принципово не кидав. Він працював з ранку до вечора, а також допомагав Єві в її бізнесових справах.

На день народження Єва зробила неймовірний подарунок Андрію – новенький автомобіль. Хлопець не мав права на керування автомобілем, тому пішов навчатись до автошколи. Єва, в свою чергу, швидше за будь-яку автошколу навчила його кермувати автівкою.

Вихідні Єва та Андрій проводили разом – багато гуляли, відвідували салони краси, інколи приїздили в гості до батьків. Але найбільше Єва полюбляла разом гуляти по модним бутикам, або просто злітати до Мілану чи Риму на шопінг. Дівчина полюбляла одяг та косметику, тож постійно собі щось купувала.

Андрій не любив щоб у нього було багато речей, але Єва постійно йому щось купувала.

Бувало що вечір п’ятниці проводять в компанії друзів Єви десь в нічному клубі. Її подружки якось не серйозно сприймали те що дівчина зустрічається з простим хлопцем. Але Єва на то не зважала; вона просто кохала та була щасливою.

Здавалось, що попереду на Єву та Андрія чекає щасливе та безтурботне життя, але…

Європа вже фактично жила у війні. Вже два роки всі й говорять про неминучість повноцінної війни на території щонайменше східної Європи. Ситуація дійсно постійно загострювала, лунали доволі гучні та шокуючи заяви. Росіяни поступово стягували військову техніку, солдатів та склади боєприпасів до своїх західних кордонів.

На території республіки Білорусь, що фактично є частиною території росії, значно посилилась військова активність. В районах населених пунктів Брест, Волковиск та Гродно, що знаходяться неподалік від польського кордону, а також в районах що межують з північними регіонами України, і в районах населених пунктів неподалік від кордону з Литвою та Латвією, за повідомленням провідних розвідок світу, почали з’являтись ознаки створення ударних угруповань, розгортання зенітно-ракетних комплексів та польових шпиталів.

Також посилення військової активності спостерігалось в районах Псковської та Ленінградської областей, що межують з Естонією та Фінляндією відповідно, на Кубані, північному Кавказі, в Оренбурзькій та Челябінській областях, а також в Каспійському та Чорному морях. Також на підконтрольній росії частині окупованих земель України посилено мобілізаційні заходи.

Прихована мобілізація та нарощування чисельності військових відбувалась по всій території росії, а також в Білорусі, Осетії, Абхазії та ПМР. Мета такої активності поки невідома. Також невідомі цілі проведення військових навчань на території північного Кавказу та біля кордонів з Польщею та Литвою. Американська та британська розвідки припускають що метою цих навчань є відпрацювання стрімких атакуючих дій з ціллю максимально глибокого вторгнення на територію Європейського союзу та максимальне охоплення такої непоступливої України з усіх можливих сторін.

Російських дипломатів неодноразово викликали для дачі пояснень стосовно ситуації що складалась. Але російська сторона спочатку мовчала, але згодом їхні політики в один голос говорили що росія не збирається ні на кого нападати та й взагалі ніколи ні на кого не нападала.

            Взимку на російсько-польському кордоні знову відбулась збройна провокація – декілька груп осіб у військовій формі без розпізнавальних знаків «заблуділісь», зайшовши на кілометрів вглиб польської території. Невідомі «іхтамнєти» здійснили напад на три енергетичних об’єкти із застосуванням стрілецької зброї, гранатометів та десятків розвідувальних і ударних безпілотників. Деякі безпілотники здійснили атаку на нафтобази, знищивши значні запаси нафтопродуктів.

            Польська армія була переведена у повну бойову готовність, але диверсанти відійшли майже без бою та без втрат. Повідомлялось що вони перетинали кордон Польщі в декількох місцях, в тому числі зі сторони Білорусі, діяли малими групами по  2-4 особи.

Польща терміново скликала засідання радбезу ООН та скликала країни-члени НАТО для проведення консультації відповідно до статті №4. Польське військове керівництво вимагало від союзників застосування статті №5, але…

НАТО зібралось для проведення консультацій лише через дві доби. Консультації так і закінчились консультаціями, жодного рішення не було прийнято. Було зроблено ряд заяв про засудження таких дій зі сторони росії, а також було висловлено майже всіма членами «Альянсу» беззаперечну підтримку Польщі.

Латвія, Литва, Естонія, Фінляндія, Швеція та Польща били на сполох та вимагали негайного захисту, але їх не чули. Російська сторона, у свою чергу, відкинула всі звинуваченні у диверсіях та повідомила що інциденту мають відношення українські спецпризначенці та військові, що перетнули польський кордон зі сторони Волинської області, пройшли територією Білорусі та звідти вже проникнули на територію Польщі.

Україна рішуче заперечила причетність своїх людей до диверсій та наголосила на тому що росіяни «прощупують ґрунт» перед ймовірним вторгненням до Польщі та країн Балтії. Україна запропонувала свою допомогу для відбиття російського наступу.

Вже за місяць схожі інциденти трапились в Литві та Естонії. Паралельно з цим «невідомі» безпілотники атакували об’єкти енергетики, зв’язку та нафтопереробної галузі неподалік польських Гданська, Ольштина, Білостоку, а також на території Литви та Латвії. Окрім того, було декілька успішних атак безпілотників на портову інфраструктуру Естонії, Польщі та навіть одного з портових міст Німеччини.