Глава одинадцята: «Початок того що почалось давно»

Все хороше завжди дуже швидко закінчується. Якщо мова йде про відпочинок – то й годі говорити. Інколи на відпочинок доводиться чекати місяцями та роками, а пролітає він немов один день.

Так само швидко закінчився романтичний відпочинок Єви та Андрія. Сьогодні вони прокинулись рано вранці, сходили на пляж, зробили ранкову зарядку (Єва привчала хлопця до цього, і зазвичай ранок починала не тільки із зарядки, а й бігала 2-3 кілометри). Під час пробіжки Андрій був немов старий пес, що біжить за господарем з останніх сил.

Після сніданку ненадовго сходили на пляж щоб попрощатись із океаном та востаннє насолодитись красою природи. Потім зібрали речі та вирушили в дорогу.

На літак встигли вчасно. Мали в запасі ще годину щоб випити кави. Потім коли було оголошено посадку на літак до Варшави, прослідували до місця митного контролю, а вже потім зайняли свої місця.

Стюардеса уважно оглянула салон, пасажирів, по-протокольному посміхнулась. Борт отримав дозвіл на зліт. Двигуни загуділи, літак почав набирати швидкість. Єва дістала з кишені качку жувальних гумок, дві собі поклала до рота та почала смачно «плямкати», надуваючи бульки, що гучно лопались. Дівчина запропонувала Андрію теж «пожувати» - хлопець не відмовився.

Літак почав поступово відриватись від землі та набирати висоту. Єва жувала гумку та дивилась що робиться за бортом, Андрій трохи нервував. Єва це помітила та запитала:

            - Czy leciałeś kiedyś samolotem? (Ти раніше літав літаком?).

            - Tak. W zeszłym tygodniu. (Так. Минулого тижня).

            - To zrozumiałe. A wcześniej? (Це зрозуміло. А раніше?).

            -  NIE.

            - To widać. To nic takiego, przyzwyczaisz się. Jest coś straszniejszego niż latanie samolotem... (Це помітно. Нічого, звикнеш. Тут є щось більш страшне нііж літати літаком...).

            - Kiedy wrócimy do domu, przedstawię cię moim rodzicom. (Як повернемось додому - познамовлю тебе зі своїми батьками).

            - A może...

            - Nie, nie może. Myślę, że już czas. Jak długo jesteśmy razem? (Ні, не може. Думаю що вже треба. Ми вже скільки разом?) – запитала Єва та прискіпливо дивилась в очі Андрієві, сподіваючись почути неправильну відповідь.

            - 1 rok i 4 miesiące.

            - Rok i cztery i pół miesiąca! Chyba czas Was przedstawić. (1 рік та 4 з половиною місяці! Думаю що вже варто вас познайомити).

            - Dobry.

            - Nie bój się! Zachowaj spokój – a wszystko będzie dobrze. Powiedziałam o tobie rodzicom. Tata powiedział, że chce cię poznać. Szczerze mówiąc, moi rodzice są szczęśliwi, bo ja w końcu jestem szczęśliwa. Kocham cię! (Ти не бійся! Тримайся рівно - і все буде добре. Я батькам розповідала про тебе. Тато казав що хоче з тобою познайомитись. Якщо чесно, батьки раді тому що я нарешті щаслива. Я тебе кохаю!)

            - Ja też cię kocham.

            Легенький цьомчик – і Єва притулилась до Андрія, поклала голову йому на плече, дістала з кишені навушники. Один навушник – для себе, один – для Андрія. Мабуть, немає в світі нічого більш інтимного, ніж одна музика на двох.

            Андрій тримав долоні коханої в своїх. Дівчина швидко заснула. Літак летів своїм курсом, стюардеса розносила по салону смаколики для пасажирів. Летіли довго.

            Відпочинок відпочинком, але це діло теж доволі сильно стомлює. Саме тому Єва міцно спала, Андрій хотів спати, але чомусь не міг заснути.

            За часом вже скоро мали б прилетіти. Але несподівано стюардеса вийшла до пасажирів в момент коли літак хитнувся та різко змінив свій курс. Вона зробила оголошення: «У зв’язку з непередбачуваними обставинами літак змінює свій курс та вимушений терміново здійснити посадку в аеропорту Берліна. Не треба хвилюватись, ситуація контрольована. Про подальші зміни буде повідомлено згодом. Для всіх пасажирів на території летовища організовано зони відпочинку».

            Андрій дістав з кишені телефон та почав гортати стрічку новин – і всюди одна головна подія, що змусила літак змінити маршрут та викликала значну паніку в суспільстві. Ця новина стосувалась Польщі.

            Вся інформація спочатку подавалась, переважно без будь-якої конкретики. Деякі ЗМІ писали навіть про початок бойових дій. Конкретика почала з’являтись поступово, і ледь не кожної хвилини інформація оновлювалась.

            А хронологія подій була такою: спочатку в прикордонних російських населених пунктах Яковлєвка та Сосновка почали лунати вибухи, на декількох військових базах та складах боєприпасів розпочались пожежі. Причина – невідома. Але вже за декілька хвилин з’явилась інформація про артилерійські обстріли околиць польських населених пунктів Żytkiejmy, Przesławki та Kiekskiejmy, що знаходяться неподалік від кордону з Калінінградською областю. Напрямок звідкіля вівся обстріл наразі невідомий.

            Також на кордоні через обстріли розпочались пожежі в екосистемі, вогонь швидко поширювався в лісах. Місцеве населення в паніці почало масово покидати свої домівки та втікати до більш безпечних районів Польщі.

            Коли вже літак заходив на посадку в аеропорт, з’явилась інформація про нібито фіксацію декількох швидкісних повітряних цілей у напрямку центральних регіонів Польщі, задіяно авіацію країн НАТО. Але ці повітряні цілі за декілька хвилин раптово зникли з радарів та були локаційно втрачені.