Глава дев’ята: «Спокусниця»

Андрій зайшов до будинку. Десь вдалечині ще було чутно звук мотору Євиної автівки. Тихенько закрив двері, відрив вікно – і кімната вмить наповнилась світлом. У сонячних проміннях було видно як у повітрі літає пил. В кімнаті повітря було «важким», тому хлопець на повну відчинив вікно щоб свіже та поки що не гаряче повітря зайшло до приміщення.

Роззувся, закатав рукава сорочки та пішов до ванної кімнати. Умився, потім зняв сорочку та жбурнув до кошика з брудною білизною. Під краном у холодній воді помив голову, ополоснув шию та плечі. Витерся, почистив зуби та пішов до кімнати. Ліг на диван, закинувши ноги на бильце. Взяв до рук телефон та зберіг номер телефону Єви, а потім знайшов її в соцмережах. Довго передивлявся незліченну кількість її фотографій. Дівчина веде активне життя, ледь не щодня викладає нові фотографії з повсякденного життя, відпочинку, багато подорожує. У неї багато друзів, також є фотографії з батьками.

Така крута та незалежна дівчина, яка має ледь не все у цьому світі… Дивно, невже справді її міг зацікавити звичайний хлопець? Чи, може, вона просто захотіла погратись? Як кажуть, у багатих свої причуди…

Андрій прокинувся від того що у горла пересохло та затекла шия. Він лежав на дивані, закинувши ноги на бильце, а в руках тримав телефон. Розблокував екран – а там сторінка в одній із соцмереж Єви. Розглядав її фотографії та заснув. Ще б пак, всю ніч не спав.

В кімнаті було жарко немов у духовці, оскільки у відкрите вікно надходило гаряче повітря з вулиці, а також до обіду світило сонце. Крізь щілину в антимоскітній сітці до кімнати пробрались мухи. Вони літали над головою та гуділи немов гелікоптери.

Андрій потер очі та подивився на годинник – 15:26. Оце так задрімав! Наче ж взагалі не хотілось спати.

Встав, потягнувся, покрутив головою так щоб шия «смачно» похрускала, закрив вікно та включив кондиціонер, оскільки в кімнаті взагалі неможливо дихати. Свіже прохолодне повітря почало поступово розходитись по кімнаті. Дихати стало легше, та й на душі стало якось веселіше.

Прийняв душ, поголився, приготував на вечерю макарони з ковбасою, повечеряв та почав готувати речі, оскільки завтра треба йти на роботу. Але у планах – шукати іншу роботу, оскільки нинішня була лише як підробіток у вільний від роботи час.

В кімнаті було доволі брудно, тому на вечір Андрій вирішив затіяти прибирання, і за роботою не помітив як стемніло. Заварив кави та ліг на диван, включив телевізор та почав перемикати телеканали, але нічого цікавого так і не знаходив. Зупинився на одному зі спортивних телеканалів, де як раз показували пряму трансляцію футбольного матчу.

Андрій дивився цей матч не від цікавості, а від того що більше нічого не було в етері, окрім реклами та телесеріалів для домогосподарок. Але футбол закінчився, і Андрій знову почав перемикати телеканали туди-сюди. І зупинився на випуску новин, який передавали на одному з національних телеканалів. Окрім політики, багато часу приділяли подіям в Україні та довкола неї. У прямому ефірі політичні та культурні діячі дискутували на тему останніх подій:

- Війна в Україні, яка, здавалось би, була поставлена на паузу, а фронт не рухався, може розпочатись будь-якої миті з новою силою. Російські війська за період з 2014 року зуміли захопити приблизно ¼ частину території цієї держави, а це доволі значні втрати. Така територія дорівнює майже половині території Польщі, Італії чи Іспанії, в 6 разів більше ніж територія Ізраїлю, у 5 разів більше ніж територія Хорватії. Багато це чи мало – питання дискусійне. Ескалація, що розпочалась ще у 2008 році з початком збройної агресії росії проти Грузії, з часом тільки посилювалась, оскільки не отримала достатньої відповіді від європейського суспільства. Росіяни захопили близько 20% Грузії, мають підконтрольні частини території в Україні, Молдові, а республіка Білорусь взагалі де-факто є частиною федерації. Росія постійно нарощує свій збройний потенціал та весь час погрожує своїм сусідам, не маючи не те жодних підстав. До того ж вихід американських військ та закриття воєнних баз на території Європи ставить під загрозу існування демократії та Європи як такої, -  говорив один із депутатів сейму.

- Ескалація завжди була невід’ємною частиною діяльності СРСР та росії, тому ми вже давно мали б звикнути. Чи наважиться росія на агресію стосовно країн східної Європи? Ні, однозначно!

- А чому тоді американці вирішили втікати?

- Вони не втікають. Навпаки, тепер захист країни та наших громадян – в наших руках! Ми вільні та ні на кого не покладаємось, окрім самих себе. Починаючи з 2022 року ми інвестували в оборону більше ніж вся Європа разом узята. Росія бачить нашу силу, тому ніколи не наважиться перетнути кордон! Американці всього лише продовжують справу, розпочату після завершення «холодної» війни – скорочують кількість озброєння та поступово виводять свій контингент з країн, які вже можуть обійтись без американської допомоги. А росіяни не прагнуть та ніколи не наважаться переступити межу вільної Європи.

- Тоді чому вони постійно накопичують війська, техніку, розгортають командні пункти неподалік від наших кордонів та постійно проводять розвідку, інколи вдаючись до провокацій?

- Хочу вас запевнити, що наша країна готова до будь-якого розвитку подій. Але ми завжди готові підтримувати теплі та братерські стосунки з москвою та всіма нашими сусідами. Але, нажаль, не всі сусіди прагнуть з нами дружби. Українці й досі віддають шану культу Бандері та не готові просити пробачення за різню, вчинену проти наших громадян. Ось це питання зараз треба вирішувати.