Глава восьма: «Студентка»

Вихідний день, вечір – автобуси ходять не часто, тому Андрій сидів на зупинці приблизно пів години. Вже зовсім стемніло коли нарешті приїхав автобус, в салоні якого перебувало лише четверо пасажирів.

Андрій ледве назбирав монет та дрібних купюр щоб сплатити за проїзд. Автобус їхав повільно та запинявся на кожній зупинці, але бажаючих їхати не було.

Нарешті хлопець приїхав. Вдома Аліни не було. І де ж тепер її шукати? Чи не сталась з нею якась біда? Юне дівчисько, яке вважає себе вже дорослою панянкою, може запросто вляпатись у халепу. І що казати батькам?

Андрій не спав всю ніч. Він знову і знову намагався додзвонитись до сестри, але марно. І що робити? Поліцію викликати?

Заснув хлопець лише під ранок, але прокинувся вже за пів години. Це «блудне дитя» нарешті повернулось додому. Аліна мала, м’яко кажучи, не зовсім «свіжий» вигляд та була трохи п’яною.

- Де тебе, вбіса, чорти носили? – запитав Андрій.

- А сам де вештався, гультіпака? Я не зобов’язана відчитуватись перед тобою, - відповіла дівчина та почала роззуватись, але зробила це не з першої спроби.

- Я перед батьками відповідаю за тебе своєю головою, розумієш? До того ж, тобі ще рано гуляти? Ти ще школу не закінчила, але поводиш себе так немов тобі вже 30 років.

- Тебе це не стосується, і не треба мені давати поради! Хто ти мені такий щоб вчити жити?

- Я – твій старший брат!

- Ха!

- Не хакай, а піди, краще, покупайся. Ти що, в лісі з вовками ночувала?

- Ні, з ведмедями. Ха!

- Я про все розповім батькам! – пригрозив Андрій.

- І що? Я їх не боюсь.

- Ти що, дуже дорослою стала?

- Не твоє діло, «братику»! Я живу як хочу.

- Ти хоч школу закінчи! У тебе скоро екзамени, вступна кампанія.

- А, може, я не хочу вчитись? Ви всі тільки й умієте вказівки роздавати, а мене хтось питав?

- Іди купайся та лягай спати. Потім побалакаємо.

- Сама знаю що мені робити. Краще б за собою слідкував. Сам невідомо де ночував. Я теж батькам багато чого можу про тебе розповісти.

- Я вже дорослий, самостійний, навчаюсь, отримую стипендію та працюю. Я гуляю на свої гроші, а ти – тринькаєш гроші, які мама присилає. Ти хоч раз подумала як там нашим батькам? Війна, хоч і не така як раніше, але триває. Вже сім років це продовжується.

- Як ти мені набрид! Я хочу додому.

- То їдь! Хто тебе тут тримає. Але тато не зрадіє як що ти приїдеш додому назавжди. В Україні небезпечно.

- А мені тут вже набридло, і ще й ти тут читаєш мені моралі.

- Іди вже купайся. Та лягай спати.

- Сам лягай спати.

- До речі, чому в тебе вимкнений телефон.

- Він не вимкнений.

- А чого тоді ти досі поза зоною досяжності?

- Бо я… Бо я розбила телефон…

- От же ж!.. Як так сталось?

- Не твоє діло. Куплю собі новий.

Андрій вирішив помовчати, і сестра теж замовкла. Дівчина пішла до ванної кімнати, покупалась та лягла спати. Вона спала аж до самого вечора, а коли прокинулась, то одразу ж втекла з дому гуляти, і без телефона. Андрій був дуже злим бо розумів що зовсім втратив вплив на сестру, яка зараз переживає не простий перехідний період та може запросто наробити біди. Але й батькам хлопець вирішив поки нічого не говорити.

Аліна повернулась додому о третій годині ночі. На перший погляд, дівчина була тверезою, але за версту від неї було чутно запах алкоголю та цигарок. Андрій знову почав сварити сестру – почалась сварка.

Зранку обом треба було йти на навчання. Навчальний рік вже закінчував, і треба було здавати екзамени та писати останні контроль роботи.

Андрій після навчання сходив за покупками та прийшов додому о четвертій годині вечора. Аліни знову не було вдома. Хлопець розібрав покупки та розігрів собі обід. І коли поставив на стіл їжу, побачив записку. Там булло написано:

«Ти вже дістав своїми повчаннями! Я скучила за домом, за батьками. Я повертаю додому, що б там не було та що б не говорили. Як перетну кордон – куплю собі телефон і буду на зв’язку. Мої речі можеш викинути, не варто це барахло пересилати поштою. Батьки ще не знають що я повертаюсь додому. Я хочу навчатись вдома, а не тут, на чужій землі! Це мій вибір. Я вже не маленька. Пробач що інколи буваю грубою».

Андрій дочитав записку, а потім зім’яв її та викинув у сміття. Можливо, мала просто вирішила пожартувати? А якщо дійсно поїхала додому, то і йому дістанеться від батьків.

Останні тижні навчального року пролетіли непомітно. Контрольні, заліки, екзамени, нерви, хвилювання, і все заради того щоб, пройшов довгих 5 років вивчення наук, нарешті отримати той заповітний папірець, який надає можливість мати кращу та більш оплачувану роботу.

Здавши всі необхідні заліки та екзамени, студенти нарешті видихнули з полегшенням. Тепер діло за малим – пережити випускний, отримати той самий «папірець» та вижити після гулянь, а вже потім – повноцінне доросле життя.