Глава друга: «Початок неминучого»

- Ну де вже тато й мама? – запитала Аліна брата.

            - Мають скоро приїхати. У них останнім часом дуже багато роботи, розумієш? – Андрій заспокоїв сестру та погладив її по плечу.

            - Я вже скучила за батьками.

            - Я теж, але ж вони все роблять заради нас із тобою. Хочеш вечеряти?

            - Так.

            - А що ти будеш?

            - Я хочу суші!

            - Де ж я їх візьму. А давай самі суші вдома приготуємо. Я в інтернеті бачив рецепт. То, звичайно, не ті суші. Їх ще називають «лінивими». І батькам буде приємно.

            - Так, давай.

            Аліна так зраділа пропозиції брата, що забула про все на світі. Поставили варитись рис, почали готувати інгредієнти. Дівчинка часто допомагала мамі на кухні, тому знала як правильно все це приготувати.

            Суші вже були готові. Повечеряли. Вже була пізня година, тому Андрій уклав сестру спати. Коли дитина вже заснула, мама нарешті повернулась додому. Жінка роззулась та зайшла до вітальні. Син лежав на дивані та дивився футбол. Як раз показували Лігу Чемпіонів.

            - Ох, як тут у вас смачно пахне.

            - Мамо, ми з Алінкою самі приготували сущі. Пригощайся. Вони в холодильнику.

            - Ох ви ж мої!..  Уроки вивчили?

            - Так, звичайно.

            - Як справи у школі?

            - Все добре. У мене сьогодні 9 за контрольну з математики та 11 з історії, а мала отримали три «десятки».

            - Молодці. Пишаюсь вами. Мала вже спить?

            - Так. Покупалась, я постелився. Вже пів години як спить. А де тато?

            - Тато, нажаль, сьогодні не приїде. Він має залишитись на ніч на чергуванні.

            - Зрозуміло. Мамо, вибач, але я чув вашу вчорашню розмову з бабусею та дідусем. Ви говорили що нас треба вивезти. Щось має статись?

            - То ми так, на всякий випадок. Все буде добре. Ти все купався?

            - Ще ні. Додивлюсь футбол, і вже потім покупаюсь.

            - Добре. Так, зараз піду спробую вашу смакоту.

            Було помітно що мама явно щось недоговорює. Вона виглядала втомленою та стурбованою, але намагалась посміхатись та вдавала що ніби все добре. Але її очі та тремтячі руки красномовно про все говорили.

            Мама пішла кухню та з радістю повечеряла смаколиками від дітей. Під час вечері їй зателефонував чоловік. Розмова була короткою, і потім жінка вже перехотіла їсти. Жінка зайшла в інтернет та подивилась вечірнє звернення Президента до народу… В жилах стигла кров…

 Вона поставила сущі до холодильника, швиденько покупалась та зайшла до вітальні. Телевізор працював, футбольний матч вже закінчився, і замість футболу показували аналітичну студію з оглядами матчів та рекламу. Мама почала бутити сина:

            - Андрійчику, йди лягати спати.

            - Ууууу… Так не хочеться вставати. Можна я тут спатиму?

            - Ну, добре, тільки вимкни телевізор якщо не будеш більше дивитись.

            - Так, мамо. Надобраніч.

            - Надобраніч, синочку.

            Андрій перевернувся на бік та почав переключати канали, але там вже нічого цікавого не було, тому хлопець вимкнув телевізор та заплющив очі, але спати чомусь не хотілось.

            Мама вийшла з вітальні та в темряві тричі перехрестила сина, а сама пішла спати в кімнату до доньки. Жіноче серце відчувало лихо. Вона ще дві години просто лежала та дивилась у стелю. Сон «пішов десь гуляти», думки штурмували мозок одна за одною. Донечка солодко спала в ліжечку, обійнявши свого нового друга – ведмедика, подарованого братом сьогодні.

            Оксана різко смикнулась та прокинулась. Мабуть, їй приснився поганий сон. Жінка важко дихала, піт капав з чола.

            Прислухалась… Хм, що це за дивний звук, схожий на виття? Не зрозуміло, чи то вуха позакладало та в голові щось виє? Стоп, ні! Таки щось є! Дідько!

            Декілька потужних, але віддалених вибухи. Було чутно вібрацію, вікна затряслись. Тиша, але виття продовжується. Дідько, це ж сирена!

            Оксана вскочила з ліжка та підійшла до вікна. Аліна солодко спала та нічого не чула.  Спить маленьке янголятко, а там, за вікном, вже відбувається щось страшне. Вона взяла до рук телефон та подивилась час – 04:37.

            Жінка відсунула штору та побачила вдалечині яскраве світло. Десь на околиці міста, або навіть за містом, щось люто палало. В цю мить ще ближче один за одним виднілись яскраві спалахи, і вже за декілька секунд почулись звуки потужних вибухів. Ці вибухи були такої сили, що вінка ледь не потріскались.

            В коридорі було чутно кроки. Андрій ввімкнув світло в коридорі та зайшов до кімнати. Від вибухів також прокинулась сестра. Вона побачила як мама стоїть біля вікна.