Глава перша: «Як колись було…»

За вікном лише починало розвиднятись. Похмурий ранок вівторка…

            Андрій встав раніше за всіх. У сусідній кімнаті міцно спала десятирічна сестра Аліна. Батьки також ще спали, тому хлопець йшов тихенько так щоб нікого не побудити. Він як завжди умився холодною водою щоб збадьоритись, почистив зуби та пішов на кухню. Дістав із холодильника ковбасу на бутерброди, а також  вершки до кави. Чайник швидко закипів. Два легеньких бутерброди на філіжанка кави з цукеркою «Корівка» – звичний сніданок.

            На кухню зайшов батько, почувши неповторний аромат ранкової свіжозвареної кави.

            - Доброго ранку, сину.

            - Доброго ранку, тату. Що трапилось? У тебе щось болить? – запитав Андрій, бо бачив що батько зранку виглядає так ніби всю ніч вручну розвантажував вагони.

            - Та нічого. Все добре. Просто щось так погано спав. Мабуть, то все на погоду. Ноги вже тиждень крутить. А ти знову бутербродами давишся? Давай як завжди, по-нашому, «бахнемо»?

            Останнім часом батько якийсь неговіркий та замкнений ніби щось сталось або має статись, але він не говорить про це. Та й мати теж не така як завжди. Наче й посміхається, але все одно видно що вона відчуває тривогу.

            - Дякую, але сьогодні щось захотілось бутербродів.

            - Ну, дивись. Моє діло – запропонувати.

            Батько потягнувся, «смачно похрустотів» шиєю та пішов до плити готувати те що він назвав (як завжди, по-нашому). Чоловік поставив на плиту сковорідку, налив зовсім трохи олії, але вогонь поки не включав. Далі дістав із холодильника файний шматок генеральського сала з тоненькою злегка підсмаленою шкіркою та двома прорізями. Сало різалось легенько немов масло.

            Далі батько включив газ та поклав до сковорідки з десяток тоненьких але «щедрих» шматочка сала, трохи присолив і кинув собі до рота один шматочок сальця. Як тільки сало почало шкварчати, нарізав дві маленькі цибулини та висипав до сала у сковорідку, почав перемішувати та поставив вікно на провітрювання. З вулиці доносились звуки моторів машин та кравкання ворон. Мабуть, їм теж пахнуло сальцем.

            Як тільки сало та цибулька підсмажились до стадії золотистого кольору, тато дістав із холодильника сім доволі крупних яєць, вбив їх до сковорідки, накрив кришкою та збавив вогонь. Неймовірний аромат сала, цибульки та яєць розходився по квартирі. Мабуть, перехожим на вулиці та сусідам теж пахне.

            Доки яєчня «дозрівала», тато порізав трохи зелені та додав до страви, а також поставив пектись у тостерниці скибочки тостового хліба. Не забув також про спеції, але все в міру: чорний мелений перець, коріандр та трохи звичайної овочевої приправи. Саме така звичайна, але запашна та ситна яєчня була улюбленою стравою батька, якою він часто балував рідних.

            Андрій давився своїми бутербродами та посьорбував каву. Батько бачив як син ковтає слину, тому з запитав ще раз:

            - Точно не будеш?

            - Ну… Навіть не знаю.

            - Ну, хто би сумнівався? Я ж знав, тому й на тебе готував. Зараз.

            Батько дістав з шафи тарілку та обережно поклав синові шматочок гарячої яєчні, а сам пішов будити дівчат. Дружина вже сама прокинулась, але досі ліниво лежала в ліжку. Натомість з донечкою було трохи складніше. Батько і лоскотав малу, і цілував у щічку, і шепотів щось на вухо, але Аліна спочатку ховалась під подушкою в надії поспати ще хоча б хвилинку, а потім почала посміхатись, але очі все одно не відкривала.

            - Принцесо! Час прокидатись. Знаю що не хочеться, але треба. Прокидайся, бо до школи запізнишся. Прокидайся, соня мала!

            Аліна зажмурила очі та потягнулась. Ох, як же не хочеться вилазити з теплого ліжечка та йти туди куди не хочеш! Але, навіть малим дітям дуже часто доводиться робити те чого не хочеться.

            Дружина вже вийшла з ванної кімнати у халаті, а на її вимитій голові намотаний рушник. Батько знову зазирнув до кімнати доньки – мала вже не спала, але досі лежала в ліжку.

            Сніданок, кава. Батько допоміг доньці «приборкати» її довге розкішне волосся, а мати в цей час помила та прибрала посуд.

Одягнулись та почали збиратись. Батько як завжди по декілька разів перевірив чи всі прилади виключено, бо це була його добра звичка. Мати в цей час зазвичай або «чмакала» або бурчала під носа щось на кшталт «що там можна передивлятись, все виключено». Так було і цього разу. Дружина та діти чекали в коридорі, доки батько робив «обхід» квартири.

- Ось, бачите, все виключили, але вікно забули закрити.

Дружина з дітьми спускались сходами, а батько закрив квартиру та посмикав ручку щоб на роботі «душа була спокійною». Сусіди теж виходили з квартири та доброзичливо привітались.

Чистий та охайний під’їзд, де завжди пахне чимось смачненьким. Сьогодні зранку тут пахнуло смаженими на сковороді пиріжечками. Це, мабуть, сусідка з нижнього поверху Любов Олексіївна – самотня, але дуже добра бабуся. Вона полюбляє зранку смажити пиріжечки щоб потім пригостити онуків, коли забиратиме їх зі школи. Окрім пиріжечків, часто готувала перепічку, вергуни, пекла печиво чи булочки. Влітку бабуся часто пригощала своєю випічкою дітвору, що гралась біля під’їзду.