Розділ 11

Після зникнення Архонта в лісі панувала мертва тиша. Чжиюй дивилася на свої руки, де чорні вени повільно зникали, але холод усередині залишався. Вона боялася навіть підійти до Цзіньхуая, щоб не заплямувати його своєю темрявою.

— Не вір йому, — Мей підійшла і міцно обняла сестру. — Він хоче розбити наш союз. Це його головна зброя.

— Але його обличчя... — прошепотіла Чжиюй. — Мей, він виглядав точно як наш батько з тих старих портретів. Як це можливо?

Лі тим часом вивчав місце, де стояв Архонт. Він знайшов у попелі невеликий уламок чорного кришталю. Коли він торкнувся його, його очі на мить закотилися, і він побачив видіння: палац Лінсяо тисячі років тому. Там їхній батько уклав угоду з Порожнечею, щоб врятувати свій рід від вимирання. Ціною була душа його першої дитини.

— Він не був нашим батьком, — подав голос Цзіньхуай, підходячи до дівчат. Його дев’ять хвостів тривожно сіпалися. — Це був лише його порожній обрубок, оболонка, яку захопила Порожнеча. Ваша справжня кров — у цій квітучій гілці.

Раптом небо знову здригнулося. Але цього разу не від темряви. З боку Небесного палацу долинув звук дзвонів. Це означало, що після смерті Наньгуна Сяо на престол намагається зійти хтось інший.

— Біла Діва, — здогадалася Мей. — Вона хоче завершити ритуал весілля, але тепер вона сама хоче стати богинею, використавши силу Чжиюй як жертву.

— Ми не дамо їй цього зробити, — рішуче сказав Цзіньхуай. — Ми підемо в саме серце ворога. Якщо Чжиюй — ключ, то ми самі виберемо, які двері відчиняти.

Вони вирішили діяти негайно. Чжиюй відчула, як її страх перетворюється на холодну лють. Вона більше не була жертвою. Вона була богинею, яка готова повернути своє небо.