Розділ 11. Пошук магії Аліною - випробовування для істот не з слабкими нервами

Весь наступний  день був присвячений Аліні. Хоча, про що це я? Вона і до цього займала увагу хлопців та мою, наскільки я їй дозволяла.

Иномирянка наполегливо захотіла вивчати магію. Спочатку я навіть зраділа такому інтересу. Пояснила їй закони, визубрені назубок на основі теорії магії. Водночас і хлопці мимохідь повторили тему. Потім на пальцях показала рух векторів магічних потоків: творчих — обертових по колу зліва направо, і руйнівних — що рухаються в протилежному напрямку. Детально зупинилася на поняттях «джерела» та «резервуару», і на привалі на практиці показала методи, що використовуються для взаємодії з першим та для збільшення другого.

Аліна зрозуміло кивала, навіть коментувала, посилаючись на якісь незнайомі мені джерела із земної літератури. Слово ще таке смішне «фентезі» весь час повторювала.

Дівчина, як старанна адептка, швидко почала повторювати за мною вправи зі знаходження власної магічної іскри, як перший етап, і взаємодія з нею, як другий етап практичного заняття для малюків. Я пояснювала їй доступно, як нерозумній дитині.

До кінця привалу я чекала, що вона відчує у собі магію, але дива не сталося. Розум Аліни був нездатний вичленувати джерело.

Як цілитель, я відчувала в чужинці слабкі потоки, але вони були сирими, не взятими під контроль. Аліна явно не вміла з ними взаємодіяти. Поки що рано було говорити про їхню стихійну природу. Але я схилялася до думки, що це щось природне. Ймовірно, незасвоєна здатність до оберту. Ось тільки в кого?

— Кіарію, у мене не виходить! Я чую слова, які ти говориш, розумію їхнє значення, але на практиці застосувати не виходить! — Аліна сплеснула руками та плюхнулася на попу на запобіжно підставлений Сайєм пеньок.

— Тільки лупооки плодяться швидко, Аліно. А здатність до володіння магією — процес, що потребує часу та зусиль.

— Але що мені робити? — Вигукнула вона з часткою відчаю в голосі. — Мені це дуже потрібне для життя в Дортуарі. Щоб ніхто не тикав мене носом, як шолудивого кошеня, в те, що я мао. Хочу бути сильним магом, як ти! Ось що ти робила?

Я знизала плечима, згадуючи, як я вперше відчула своє джерело. І не спромоглася згадати цей момент. Магією я володіла з пелюшок. Мене і в канаві помітили тільки тому, що моя магія життя змусила зазеленіти придорожню траву, що пожухла, а це був сезон в'янення. Здається, на Землі він відповідає пізньої осені, як пояснила Аліна.

— Не варто так переживати, — я вірила, що иномирянка зможе відчути свої здібності. Навіть тактовно промовчала щодо кількості сили. Ну, не відчувалося в ній великого потенціалу. — Тобі треба багато медитувати, як я показувала. Іноді маги знаходять шлях до джерела на порозі сну та яви.

— А це як? — Здивувалася дівчина. Хлопці теж прислухалися, судячи з ворушіння вух, хоча обидва вдавали, що зайняті зброєю. Точильний камінь тільки вжикав, проходячи по розжарених лезах мечів.

— Так буває, коли ти спиш, але чуєш усе, що відбувається навколо. Саме тоді джерело максимально відкривається. Твоя справа — зуміти потягнути з нього магічну нитку і подумки прив'язати її до кінчиків пальців.

— Це ж свідоме сновидіння! Таким на Землі володіють далеко не всі. Добре, я медитуватиму.

З цими словами Аліна вирушила в віз, навіть забувши забрати з собою свою порцію їжі, до якої не доторкнулася, захопившись нашим заняттям.

Приблизно через годину я зазирнула в візок і з посмішкою поспостерігала за Аліною, що спить у позі розпластаного кажана.

На вечірньому привалі все повторилося. Хлопці пішли у дозор, а я залишилася охороняти неспокійний об'єкт.

— Кіарію, а зараз вистачить?

Аліна розплющила око і витріщилася на мене. Це питання з деякими варіаціями вона ставила вп'яте.

— Якщо не відчуваєш, то ні, — зітхнувши, я поворухнула гілочкою, відганяючи від Аліни кусючих кровосмоків.

Табір встановили у невдалому місці, неподалік були болота. Але щоб їх пройти, потрібен ще один денний перехід. Мене кровосмоки не чіпали, а ось иномирянкою закушували із задоволенням. Мені її вже довелося обмазати настоянкою, що знімає свербіж та набряки. Тому що, як тільки перші кровосмоки покусали Аліну, у неї на шкірі здулися червоні горбочки. Я думала, буде істерити, а вона нічого, все якихось комарів проклятих поминала і трималася стійко.

— А зараз вистачить?

— А зараз?

Ледве не завила! Підскочила на ноги, вчасно побачивши Сайшіасара, і кинулася йому навперейми.

— Сай, зміни. Мені терміново треба відлучитися.

Вловивши кивок друга, ломанулася вперед, на початок обозу, аби якомога далі від об'єкта. Пів години відносної тиші мали дати лад моїм нервам і думкам, і відновити самовладання, що значно похитнулося.

Ось тільки через відведений мною час, коли я повернулася до воза, мене чекало нове випробування, глибше балакучості Аліни. І стосувалося воно моїх почуттів.

— А де всі? — вдивляючись у нічну темряву, запитала охоронця-декана. Той самотньо сидів біля вогнища і потягував з чашки настій чернявки.

— Розминаються, — така спокійна, але малоінформативна відповідь, проте мене напружила.

— А точніше, можна висловлюватися? — трохи роздратовано спитала і підкинула хмиз у вогонь. Потривожений дух вогню здійнявся вгору вогняними іскрами, осяяв нічне небо наді мною. Висвітлив обличчя дракона з кривуватою усмішкою та єхидним поглядом.