Розділ 2. Хаос на мою голову

Першої миті я не зрозуміла про що говорить Ріарон. Стояла поряд і, як дурненька, дедалі більше розпливалася в посмішці. Моя надія феєрверком вибухнула в серці. Я зробила крок ближче до мого друга… Невже я нарешті почую заповітні слова і сама зізнаюся у почуттях до мого коханого…

Від такої зухвалості мене трохи повело. Я зупинилася, щоб перевести дух, нервово облизала пересохлі губи й прошепотіла:

— Закохався…

— Вона така маленька, ніжна, як кошеня лупоока.

Маленька? Нічого не розуміючи, безглуздо ляснула віями. Хлоп-хлоп… Вилитий лупоок!

Ріарон мрійливо глянув убік. З-під гілок верби, що схилилися до землі, з'явився Сайшіасар під руку з якоюсь пигалицею.

Сай розглядав її із захопленням, якось по-дурному зігнувшись, щоб краще чути, про що вона щебече там — на рівні його грудей.

Я смикнулася, ніби в мене потрапило заклинання крижаних голок. Струхнув головою, відступила, намагаючись прибрати з очей картину, на якій мої друзі капали слиною на чужу самку. З великими труднощами взяла себе в руки та постаралася надати обличчю незворушного виразу.

Звідки вона взялася?! Мене не було в місті лише тиждень. Я їздила в Клан віддати шану шаману, який виховав мене. Повернулась, а тут таке!

— Аліна, познайомся, це лейєра Кіарія — вона наша замикальна. Ми втрьох супроводжуватимемо тебе з обозом до Оракула, — тим часом представив мене Ріарон.

— Дуже приємно, а я Аліна. Принц, а вона нам точно потрібна? — Запитала дівчина, з подивом розглядаючи мене. — Вона не виглядає здатною захистити себе, не те що мене.Мої очі небезпечно звузилися, але я промовчала на образливе висловлювання дівки. І що за принц? Так Ріарона називають лише під час офіційних зустрічів у Клані, на яких нам доводиться з'являтися втрьох, як, власне, і в князівстві нагів у Сайя. Дракон із нагом ніколи не хизувалися своїми титулами.

— О, маленька, не хвилюйся. Леєра Кіарія професіонал. Вона не тільки цілитель, а й чудовий бойовий маг.

«Маленька? В якому місці? Та її груди зараз вистрибнуть з декольте! Все одно що збите тісто з діжки.»

— Краще не тупцюватимемо її самолюбство, ягідка, — Сай припав до руки дівчини та поцілував пальчики. В мене око від цього смикнулося.

— Угу, не тільки цінне хутро, а й… — видала ця! Але потім усміхнулася якимось своїм думкам і переливчасто засміялася. — У мене на Землі є такий жарт, але вам він буде не зрозумілий. У вас немає кроликів?

Я здивовано подивилася на иномирянку. Так ось ти яка!

Дівчина була брюнеткою з веселими зеленими очима, ясними та прозорими, немов у дитини, які з цікавістю дивилися на світ. Невисока підтягнута фігурка. Ладна, у потрібних місцях округла. Ледве припухла нижня губа, маленький носик, акуратні закруглені вуха, на відміну від моїх, трохи витягнутих догори. Не інакше як хтось із перевертнів був серед моєї рідні, але про це можна лише здогадуватися.

— Хутро буває у тих перевертнів, які не належать до драконів і нагів, — твердо сказала я на її зауваження. — У магів його не буває. Ну, якщо заклинанням не накласти. Можна створити багату рослинність на всьому тілі, можна лише на окремих ділянках. Все залежить від мети. Якщо, наприклад, маг опинився в місцевості з низькою температурою, можна створити захисний волосяний покрив, як у бикояйка…

— А якщо потрібно змінити зовнішність, то можна відростити вуса! — Аліна перервала мене. Підхопивши свій локон, вона розташувала його над верхньою губою, витягнувши губки вперед так, що затиснула пасмо між носом та ротом. Волосся повисло «вусом». Обидва чоловіки з розчуленням дивилися на дивну дівчину.

— Кого обдурять вуса та борода? — знизала я плечима. Ось чесно, більшої дурниці я не чула. — Зовнішність треба міняти глобально. Щоб усі кістки та начиння змінили своє місце. Але для цього потрібно випити спеціальне зілля. Якщо міняти магічно, то ілюзія спаде, варто потрапити під дію артефакту.

Розмова йшла кудись не туди. Я звикла прискіпливо пояснювати Ріарону та Сайю інформацію з академічної програми — плюси та мінуси, практичне використання. Але Аліна не є членом нашої тріади. Тож я замовкла.

— Хм, — хмикнула дівчина, проходячи по мені таким поглядом, що мені відразу захотілося позбутися безглуздого вбрання і сховатися за звичним чоловічим одягом. — Сукня у тебе симпатична. Чи не підкажеш адресу бутика? Бо мені в дорогу треба зібратися.

— Леєра Кіарія з радістю сходить з тобою, Аліна! — радісно оголосив Ріарон.

І, дивлячись на иномирянку, морду він мав таку щасливу, що в мене одразу занили всі зуби. Навіть ті, що ще не прорізалися!

— Ну-у, я розраховувала на вашу увагу, принце, — кокетливо ляскаючи віями, зізналася дівчина. — Ви обіцяли допомогти мені зібратися в дорогу. Я зовсім ні в чому не розбираюся у вашому світі, — вона сумно зітхнула і посміхнулася Сайю. — Ви не скажете, де я можу здати своє колечко? А то я стиснута у фінансах.

Аліна продемонструвала тонкий жовтий обідок на пальці з трьома маленькими блискучими камінчиками.

— Гномам можна здати твою залізку. Пару мідяків виручиш, — влізла я зі своєю порадою і пошкодувала. Мої товариші якось осудливо на мене подивилися, і заметушилися біля иномирянки, що засмучено понурилася.