Розділ 8

Артем йшов коридором, закинувши на плече мокрий піджак, і посміхався.

Наскільки ж вдала думка спала йому на думку — підключити до свого розлучення цю перфекціоністку! Така поки не доведе справу до кінця, не відступить. Зубами скрипіти буде, а отримає результат.

Значить розлучення справа практично вирішена, можна розслабитися і повернутися до звичного холостого життя. За нього все зробить це дівчисько. Управителька.

Погана дівчинка...

Тільки чому, згадуючи її, йому весь час хочеться посміхатися?

Згадав про наявність поки що офіційної дружини та дістав телефон із кишені штанів. Ти ба, цілісінький. І навіть працює.

Знайшов «Круглова Влада» та натиснув на виклик. Вона була і залишиться Кругловою, у шлюбному контракті прописано, що у разі розлучення Влада повертає собі дівоче прізвище.

— Артеме, — пролунав у слухавці плаксивий голос, — де ти зник? Тут таке коїться!

— Я знаю, Владо. На технічному поверсі через грозу почалася пожежа. Вона уже загашена, але довелося налити трохи води.

— Ти називаєш це трохи? — обурено вигукнула Влада. — Та тут усі стіни в потоках, і зі стелі капає.

«Бідолашна дівчинка, — подумав Артем, — влетіла ти на ремонт через цього недолугого любителя механічних вейпів».

— Тебе зараз переселять в інший номер, — постарався заспокоїти Асадов тимчасову дружину. — Я попрошу, щоби працівники готелю допомогли перенести речі.

— А ти? — примхливо спитала Влада. — Ти не прийдеш?

— Ні. Я не прийду.

— Але чому?

— Хочу пройтися.

— Ти у вікно дивився? Там же злива! Ти промокнеш, захворієш, і твоя мама...

Він відбився, не слухаючи обурених заперечень майже колишньої дружини і вийшов у просторий хол. Підійшов до ресепшену, там його запевнили, що пані Асадову зараз переселять до апартаментів в іншому крилі. І речі перенесуть.

«Не Асадову, а Круглову», — подумки виправив Артем і вийшов надвір через скляні двері.

Гроза вщухла, а дощ продовжував лити. Вода вертикально падала з неба на асфальт і виглядала суцільною стіною.

Артем вийшов із затишного, блискучого холу готелю і пірнув під дощові струмені.

***

Він сто років уже так не гуляв. Просто йшов, намагаючись зловити губами хльосткі цівки, і посміхався. Добре, збоку ніхто не бачив.

У секунду промокнув до спідньої білизни і звернув у першу ж кафешку, що попалася на дорозі. Він у таких теж не був уже сто років. Статус не дозволяв. А зараз у брудній сорочці, що промокла до нитки, Асадов навряд чи міг розраховувати на теплий прийом у якомусь звичному дорогому ресторані.

— Що месьє хоче? — з сильним французьким акцентом спитав літній бармен.

— Месьє хоче зігрітися, — відповів Артем, кидаючи піджак поруч із собою на високий стілець.

— Я не пропонуватиму вам чай, і не просіть, — посміхнувся бармен.

— Не буду, — хитнув головою Асадов. — Давайте щось гарячіше.

— Месьє закоханий? — підморгнув бармен, готуючи напій.

— З чого ви взяли? — здивувався Артем.

Замість відповіді чоловік лише загадково посміхнувся.

— У месьє на рукаві діра, — кивком вказав він на піджак, що звисав із стільця.

— Месьє бачив, — кивнув Артем.

— Якщо бажаєте, у мене є друг, він кравець. Зашиє так, що й сліду не залишиться.

Артем уявив, як йому ставлять латку на піджак, який стоїть як вся ця кав'ярня, і насилу придушив усмішку. Те, що його бачать уперше та пропонують допомогу, теж було незвично. І приємно.

— Бажаю. Звісно бажаю.

Його пересадили ближче до каміна, ще й кондиціонер увімкнули на обігрів. Принесли зігріваючий напій, який пахнув прянощами та апельсином.

Артем витяг ноги і блаженно відкинувся на спинку. Хотілося думати про Хелен. Про Олену. А ще про її маленьких доньок.

Бусинки... Ні, все-таки зефірки.

Олена сказала, що вона незаміжня, і це піднімало настрій. Як же добре все складається, краще Артем і придумати не міг.

Ні, він не дозволить собі зайвого. Але ця дівчина хвилювала свідомість, притягувала. І не лише відпадною фігуркою — Артем встиг роздивитись, поки вони йшли коридором. Роздивитись та зацінити.

Обличчя в неї напевно не поступається фігурі, аби вона не спотворювала себе уколами краси. Судячи з наліплених пластирів, така спроба була і виявилася невдалою. Так було у його троюрідної сестри, кузина якось скаржилася Артему, що в неї виявилася алергія на препарат.

Ось і добре. І волосся у Хелени схоже довге і густе, як йому подобається. Шкода, що вона їх затягує в занадто тугий вузол.

Але головним було не це. Головне, що вона схиблена на своїй роботі. Вперше Артем зустрів таку ж ненормальну, закохану у свій готель, як він у свої «Паралелі».