Розділ 25

Палац не плив по воді. Він рухався разом із власною ділянкою землі, яку потік не міг ані затопити, ані обігнути. Кам’яна платформа завширшки кількасот метрів розтинала повінь, наче ніс велетенського корабля. На її краях руйнувалися сади й колонади, у тріщини падали статуї, мости та палаючі дерева. У центрі здіймалися палацові вежі, а тераси заповнювали сотні кремезних широкоплечих постатей.

Навіть здалеку можна було впізнати неандертальців Аріадни. Масивні тіла, короткі шиї, важкі надбрівні дуги, сильні руки. Вони стояли щільними групами по двадцять-тридцять осіб. Біля кожної перебував призначений старший із кольоровим полотнищем. Коли на верхній терасі били в барабан, старші піднімали полотнища, повторювали короткий наказ, і вся група починала виконувати одну дію. Одні переносили мішки до краю платформи, інші розбирали дерев’яний перехід, треті передавали відра до палаючого даху.

Якщо наказ не змінювався, неандертальці працювали швидко й із величезною силою. Але коли колона, що впала, перегородила прохід, найближча група не стала шукати іншого шляху. Вони й далі несли каміння до заваленого місця, складали його одне на одне й чекали наступної вказівки. Вогонь уже перекидався на сусідній дах, однак ніхто не попрямував туди сам. Старший розгубився й дивився вгору, шукаючи Аріадну.

Вона стояла на верхніх сходах і керувала всім палацом одночасно. Посилала людей із новими наказами, змінювала ритм барабана, кольоровими прапорами показувала, яким групам рухатися, а яким залишатися на місці. Без неї майже тисяча неандертальців продовжувала б виконувати останні отримані команди, доки до них не дісталися б вогонь або вода.

Фрагмент прямував просто на залишки Зводу. Між ним і східною дорогою лежала зруйнована частина міста. Якщо палац удариться в неї, потік виштовхне платформу на колони, що вже залишили браму. Тисячі жителів Зводу опиняться затиснутими між червоними скелями та рухомим каменем. Елгар наказав відводити вози далі, але передні ряди розтягнулися на кілька кілометрів і не могли прискоритися. Поранених несли на ношах, вози грузли в мокрій землі, стада збивалися докупи у звуженнях дороги.

— Вона знала, куди йде? — запитав Француз.

— Коли ми пішли, бар’єр руйнувався, — відповів Женька. — Можливо, тепер палац несе сам собою.

Тесса дивилася на Аріадну так, наче побачила людину, яка мала існувати лише в закритій службовій справі.

— М-12, — промовила вона.

— Що? — запитав я.

— Її службове позначення. Аріадна Вейр. Незаконний перехід, створення закритого проміжку, втручання в розвиток іншої людської гілки. Служба шукала її багато років.

— Знайшла, — сказав Муха. — Можеш заарештувати. Тільки спочатку треба зупинити палац.

Тесса нічого не відповіла.

На верхній терасі тричі вдарили в барабан. Дві групи неандертальців одночасно підняли білі полотнища. Не тому, що самі здогадалися подати мирний сигнал. Аріадна передала старшим наказ, і вони точно його повторили. Зі стіни Зводу відповіли таким самим полотнищем.

Елгар розпорядився звільнити ділянку біля східної брами й вивести туди робітників із канатами. Між містом і палацом був широкий потік, але відстань швидко скорочувалася. За кілька хвилин кам’яні платформи мали зіткнутися.

У східній частині Зводу збереглася стара підіймальна вежа. Раніше через неї доставляли вантажі з нижніх майстерень. Від вежі до брами тягнувся товстий канат, намотаний на важкий барабан. Робітники прикріпили до нього три ланцюги, а вільні кінці приготувалися перекинути на платформу, що наближалася. Механізм не міг утримати палац, але, можливо, зумів би повернути його передній край на кілька метрів. Цього вистачило б, щоб фрагмент пройшов уздовж червоної дороги, а не впоперек неї.

Аріадна зрозуміла задум. Вона подала новий сигнал. Старші на нижній терасі повторили наказ, і кілька груп неандертальців почали розбирати огорожу. Працювали вони швидше за людей Зводу: виривали каміння голими руками, по двоє підіймали важкі плити, відтягували колони, які нам довелося б перекочувати всімох. Але кожне нове завдання треба було ставити окремо. Закінчивши розбирати одну частину стіни, група зупинялася біля складеного каміння й чекала. Ніхто не переходив до сусідньої ділянки, доки старший не отримував наступного наказу.

До зіткнення залишалося менше ста метрів. Вода між фрагментами стиснулася, піднялася й пішла вгору. Спочатку над потоком постав прозорий вал, потім виріс до висоти міської стіни. Усередині крутилися дахи, дерева й уламки Керна-8. Водяна маса майже повністю затулила палац.

Аріадна наказала кидати гаки. Перша група неандертальців метнула ланцюги надто рано. Вода підхопила їх і вдарила об стіну Зводу. Неандертальці почали тягнути ланцюги назад, хоча один гак зачепився за плавучий стовбур і міг затягти їх у потік. Старший не здогадався змінити дію. Він і далі повторював попередню команду.

Аріадна збігла на нижню терасу, ударила мечем по натягнутому ланцюгу й крикнула, щоб його кинули. Неандертальці відразу розтиснули руки. Один ледь не впав у воду, але товариші його впіймали. Після нового наказу вони відійшли на п’ять кроків і завмерли, очікуючи наступного.

Другу спробу зробили, коли відстань скоротилася вдвічі. Аріадна розклала завдання на окремі дії: підняти ланцюг, ступити три кроки, чекати удару барабана, кинути. Цього разу один гак зачепився за кам’яну балюстраду, другий пройшов між колонами, третій упіймав залізне кільце біля палацових сходів. Робітники Зводу навалилися на барабан. Неандертальці з іншого боку отримали наказ тягнути й водночас узялися за ланцюги.

Підіймальна вежа заскрипіла, каміння в її основі почало виходити з кладки. Елгар наказав обертати барабан. Десятки людей штовхали важелі, механізм повертався зубець за зубцем. Передній край палацової платформи здригнувся й почав зміщуватися.

Водяний вал обрушився на браму. Нас збило з ніг. Потік пронісся площею, перекинув вози, позривав людей із канатів. Барабан зупинився. Один ланцюг луснув, його кінець зі свистом розітнув повітря й розбив кам’яну колону.