Розділ 24

Вода прийшла не вночі. Вона прийшла через сорок хвилин після того, як перші колони вийшли зі східної брами. Дозорці били у дзвони, люди квапливо виводили вози на червону дорогу, а із заходу вже насувалася сіра стіна заввишки з місто. Вона несла перед собою дахи, дерева, уламки мостів і цілі ділянки землі. Залишки Зводу затуляли її лише доти, доки вода не вдарила у зруйнований квартал.

Західні вулиці зникли відразу. Потік промчав між будинками, вирвав браму, перекинув дозорні вежі й ринув до центральної площі. Каміння загиблої арки розділило воду на кілька рукавів. Один пішов до нижніх майстерень, другий ударив у ринок, третій попрямував упоперек східної дороги, якою вивозили поранених.

Елгар наказав прискорити вихід. Вози перестали шикувати правильними рядами й випускали крізь браму щойно вони були готові. Ратен утримував прохід, Іва та бійці спрямовували людей на височину. Ельза облаштувала перев’язувальний пункт просто біля стіни, але за кілька хвилин його довелося перенести далі. Вода підбиралася до останніх будинків.

Ми стояли біля східної брами, коли Кадір побачив у потоці будівлю.

Спочатку вона здавалася звичайною сірою брилою. Вода несла її поміж зруйнованими вежами, кілька разів накривала повністю, а потім відступала. Будівля не перекидалася й не розбивалася. Вона рухалася разом із прямокутною ділянкою подвір’я, оточеного низькою стіною. На даху стояла коротка щогла, по кутах темніли масивні опори. Над входом зберігся напис.

Кадір збіг із дороги, не чекаючи на решту. Тесса побачила, куди він прямує, і зупинилася. Кілька митей вона стояла зовсім нерухомо, поки довкола бігли люди й гуркотіли вози. Потім рушила слідом.

— Що це? — запитав Муха.

Тесса не відповіла. Кадір уже спускався залишками стіни до води. Коли будівля повернулася, я зміг прочитати позначення над дверима.

КЕРН-8.

Фрагмент поста наближався до Зводу затопленою вулицею. Потік штовхав перед ним будинки й дерева, але довкола самого подвір’я вода текла інакше. Вона огинала стіни, здіймалася над дахом і падала позаду будівлі, ніби пост перебував усередині невидимої перепони. Щоразу, коли сірий блок проходив між уламками, на його поверхні з’являлися тріщини. Довго він не витримає.

Кадір дістався нижнього майданчика й зупинився біля самої води. Між ним і постом залишалося близько п’ятдесяти метрів. Переплисти такий потік було неможливо.

З будівлі долинув стукіт.

Три короткі удари, пауза, ще три. Вони прозвучали досить гучно, щоб їх почули всі, хто стояв на стіні.

Кадір повернувся до Тесси.

— Там люди.

— Або порожнє обладнання б’ється об стіну.

Стукіт повторився. Тепер відповідали з іншого боку будівлі. Спочатку два удари, потім довга низка. Це не було випадковим шумом.

— Ти й далі казатимеш, що їх там немає? — запитав Кадір.

Тесса дивилася на пост. Її обличчя стало сірим, майже як стіни будівлі.

— Я ніколи не казала, що вони загинули.

— Ти замкнула їх там.

— Я закрила прохід після втрати зв’язку.

— Різниця велика, коли перебуваєш ззовні.

Кадір почав розмотувати мотузку, зняту з одного з возів. Другий кінець обв’язав довкола кам’яного стовпа. До поста мотузка не діставала, та й перекинути її через потік було неможливо.

Ратен підбіг до них разом з Івою. Вислухавши Кадіра, він поглянув на воду й категорично заборонив спускатися. Пост рухався до зруйнованого північного кварталу, де потік провалювався в безодню, що відкрилася під містом. Навіть якщо дістатися будівлі, назад вона могла вже не повернутися.

— Там залишилися люди Керна, — сказав Кадір.

— Ти не знаєш, хто стукає.

— Саме тому я маю перевірити.

— Якщо загинеш у першу ж хвилину, ти вже нікому нічого не будеш винен.

— Не тобі це вирішувати.

Кадір узяв мотузку й пішов до зруйнованого переходу, частина якого виступала над водою. Ратен схопив його за плече. Вони ледь не побилися, але Тесса зупинила обох.

— Є інший шлях, — сказала вона. — Пост повинен мати верхній аварійний вхід. Якщо дах не зруйнований, двері можна відчинити вручну.

— Спочатку треба туди потрапити, — відповів Ратен.

У воді між Зводом і постом з’явилася кам’яна вулиця.

Вона не піднялася з дна. Ще мить тому там нісся потік, потім поверхня води розділилася, і під нею відкрилися бруківка, сходи й дві стіни будинків. Вузька ділянка чужого міста боком увійшла в повінь, перетнула її та з’єднала зруйнований майданчик із дахом Керна-8.

Ми вчотирьох стояли поряд. Ніхто не встиг сказати, що дорога виникла через нас. Кадір уже біг мокрою бруківкою. Тесса рушила за ним. Ратен вилаявся й наказав Іві залишатися на стіні з мотузкою.

— Ви четверо — за мною. Якщо вулиця почне зникати, негайно назад.

Ми ступили на неї. Вода неслася обабіч, вище за дахи будинків. За прозорими стінами потоку кружляли уламки, пропливали дерева й частини Зводу. Вулиця тремтіла, сходи йшли під воду. Пост наближався, а разом із ним рухалася вся ділянка, що виникла.

Кадір першим дістався даху. Аварійні двері були під щоглою. Тесса повернула важке колесо, але замок не відчинився. Довелося навалитися всім. Метал заскреготів, двері трохи піднялися, зсередини вихопилося холодне повітря.

Стукіт припинився.

Ратен закріпив мотузку біля основи щогли. Іва залишилася на другому кінці, біля стіни Зводу. Поки вулиця з’єднувала нас із містом, мотузка провисала. Якщо ділянка почне розходитися, вона мала нас попередити.

Ми спустилися в Керн-8.

Усередині не було світла. Тесса знайшла біля сходів ящик з аварійними ліхтарями, але вони не працювали. Довелося запалити два олійні ліхтарі, які приніс Ратен. Їхнього світла вистачало лише на кілька кроків. Сірі стіни вкривали патьоки, на підлозі лежали уламки, перекинуті крісла й порожні контейнери. Усі внутрішні двері залишалися зачиненими. Жодних звуків більше не долинало.

Тесса йшла першою. Вона пам’ятала розташування приміщень поста, хоча кілька разів зупинялася на роздоріжжях. Керн-8 побудували за тією самою схемою, що й інші охоронні станції: верхній вхід, житловий рівень, робоча зала, нижній перехід до захищеної ділянки. Однак коридори не збігалися з її спогадами. Сходи закінчилися надто рано, двері робочої зали були з іншого боку, а замість їдальні ми вийшли до того самого аварійного входу, крізь який щойно спустилися.