Розділ 32

Француз ударив монтувалкою по кріпленню другої стійки. Перший удар лише зігнув захисну рамку, другий вибив нижній фіксатор. Тієї миті двері за нашими спинами так сильно сіпнулися, що між стулками утворилася щілина. Крізь неї відразу увірвався білий розряд, промайнув над підлогою й розсипався іскрами об центральну установку. Аріадна закричала по зв’язку, наказуючи охоронцям припинити стрілянину. Завдяки цьому ми виграли кілька секунд.

Я допоміг Французу відігнути панель. Женька вже стояв перед відкритими модулями й показував на два важелі.

— Оці.

— Водночас?

— Краще водночас.

Ми налягли, кожен на свій. Важелі не піддавалися, потім один різко зрушив. Другий Француз дотиснув монтувалкою. У глибині стійки щось глухо ляснуло, згас іще один ряд індикаторів, а друге кільце центральної установки почало сповільнюватися. Зала наче змінила голос. Досі вона гула рівно, майже нечутно. Тепер гул ішов поштовхами — низькими, важкими, раз на кілька секунд. Повітря всередині перехрещених кілець тремтіло дедалі сильніше. Женька вже біг до третьої стійки.

— Остання!

Двері нарешті розсунулися. Першим увірвався Ракх. Після падіння в ангарі він мав гірший вигляд, ніж раніше: пів обличчя було розсічено, на плечі темніла смуга засохлої крові. Але рухався він так, наче нічого не сталося. За ним з’явилися ще троє охоронців. Ракх побачив нас біля установки й заревів.

— Не рр-ха! — крикнув Муха.

Цього разу не допомогло. Ракх кинувся на Француза. Той устиг виставити монтувалку поперек грудей. Удар відкинув його до стійки. Я спробував схопити Ракха збоку, але він просто скинув мене й не спинився. Один з охоронців рвонув до Женьки. Муха підставив йому ногу. Охоронець перекинувся через неї, але встиг ухопити Муху за одяг і потягнув за собою. Обидва впали на підлогу. Ліва рука в Мухи ще погано слухалася, тож він відбивався лише правою, перекочуючись разом із супротивником між кабельними каналами.

— Женька! — закричав я. — Давай!

Женька добіг до третьої стійки. Захисна панель тут була іншою — без зовнішніх кріплень. Француз усе ще намагався стримати Ракха. Вони зчепилися біля другої стійки, а монтувалка вже лежала на підлозі. Ракх ухопив Француза за куртку й підняв так, що той ледве торкався підлоги носками. Я схопив монтувалку й побіг до Женьки.

— Куди?

Він тицьнув пальцем у вузький шов. Я загнав туди плаский кінець і наліг. Нічого.

— Ще!

— Я й так тисну!

Позаду гупнуло. Француз спиною врізався в колону й сповз на підлогу. Ракх обернувся до нас. Женька вчепився в монтувалку разом зі мною.

— Давай!

Ми натиснули вдвох. Панель тріснула скраю. Ракх був уже за кілька кроків.

І тоді перед ним з’явилася Аріадна. Вона зайшла крізь інші двері — невеликі, яких ми раніше навіть не помітили. У руці вона тримала розрядник. Ракх зупинився, чекаючи наказу.

— Не стріляти в обладнання. Беріть їх голіруч.

— Дякую, — видихнув Француз, підводячись.

— Нема за що.

Аріадна підняла розрядник і спрямувала його на Женьку.

— Відійди.

Він залишився біля стійки.

— Женька.

— Ви самі не вимкнете блок.

— Ні.

— Тоді відійдіть ви.

Вона кілька секунд дивилася на нього, наче все ще сподівалася, що він злякається першим. Він не злякався. Ракх ступив уперед. Француз налетів на нього збоку. Цього разу він не намагався боротися — просто штовхнув усією вагою. Ракх похитнувся, але втримався й обернувся. Цього вистачило, щоб я знову наліг на монтувалку. Кріплення луснуло. Панель відчинилася.

— Є!

Женька запустив руки всередину.

Аріадна вистрілила.

Я навіть не встиг зрозуміти, куди влучив розряд. Женьку розвернуло й кинуло на підлогу.

— Женька!

Він не рухався. Француз, забувши про Ракха, кинувся до нього. Ракх схопив Француза ззаду. Біля відкритої стійки я залишився сам. Усередині були два важелі. Такі самі, як у попередніх.

— Не чіпай! — крикнула Аріадна.

Я взявся за перший.

— Саня, не треба. Зараз іще можна зупинитися.

Женька застогнав. Отже, живий. Я потягнув важіль. Аріадна кинулася до мене. Перший важіль опустився. Вона встигла схопити мене за руку раніше, ніж я торкнувся другого.

— Ти не розумієш, що робиш!

— Розумію.

— Ні! Після другого важеля шляху назад уже не буде!

Я спробував дотягнутися до нього другою рукою. Аріадна відштовхнула мене від стійки. Сили в неї вистачило, щоб мене відкинуло майже на два метри. Вона повернулася до панелі. І тієї миті Муха врізався в неї плечем. Охоронець, із яким він боровся, лежав біля стіни. Сам Муха теж ледве тримався на ногах, ліва рука безвільно звисала вздовж тіла, але цього удару вистачило. Аріадна втратила рівновагу й уперлася долонями в край стійки.

— Зараз! — крикнув він.

Я кинувся назад. Ракх відпустив Француза й рушив до мене. Француз учепився йому в ногу. Ракх протягнув його підлогою кілька кроків. Я схопився за другий важіль. Він не піддавався.

— Монтувалку!

Вона лежала біля Женьки. Муха спробував підняти її однією рукою, але не зміг. Француз відпустив Ракха, перекотився до монтувалки й кинув її мені по підлозі. Ракх виявився швидшим. Він наступив на метал.

Наші погляди зустрілися. Він пам’ятав нас. Пам’ятав Тала. Ная погрожувала ножем його товаришеві, ми замкнули Ракха в майстерні, викрали машину, а тепер ламали все, чому він служив.

— Ракх, — сказав я й показав на установку. — Ай-да. Рра.

Він не зрозумів. Або зрозумів по-своєму. Ракх нахилився по монтувалку. Муха штовхнув ногою її вільний кінець. Метал вислизнув з-під ноги Ракха й покотився до мене. Я підхопив монтувалку, уставив під важіль і натиснув.

— Ні! — закричала Аріадна.

Важіль опустився.

На мить нічого не сталося. Потім зупинилося все. Кільця завмерли. Рівний гул зник. Панелі згасли. Навіть охоронці перестали рухатися, наче тиша вдарила сильніше за будь-який розряд. У центрі установки залишилася лише тремтлива прозора пляма. Вона стиснулася й зникла.