Розділ 28

За дверима ангара знову почулися кроки.

Цього разу охоронці не пішли. Хтось кілька разів приклав браслет до пластини, потім ударив долонею по стулці. Залунали голоси. Один із них належав Ракхові.

— Звільнився, — прошепотів Француз.

Муха подивився на вкрадений браслет. Червона лінія вздовж його краю блимала дедалі частіше.

— Скоро вимкнуть.

— Якщо вміють без Аріадни.

За дверима загримів метал. Охоронці принесли інструменти й тепер намагалися дістатися до механізму замка крізь стіну. Важкий ящик, яким Тал і Роак підперли стулку, поки не рухався, але надовго він їх не затримає.

Ми розбіглися ангаром, шукаючи іншого виходу.

Приміщення заходило глибоко в скелю. Уздовж стін стояли закриті контейнери, запасні частини, бухти тросів і складені конструкції. У центрі була велика платформа, здатна підіймати аеромодуль на посадковий майданчик. Від неї до стелі тягнулися чотири напрямні. Угорі, між закритими стулками, пробивалася тонка смуга денного світла.

Поруч із платформою містилася стійка керування. Написів на ній не було — лише світлові знаки: закриті стулки, відкриті стулки, стрілки вгору та вниз.

Муха приклав браслет Ракха до панелі.

Стійка ожила. Її поверхнею пробігли лінії, над екраном виникло зображення майданчика й машини, що до нього наближалася.

Тієї ж миті над палацом з’явився знайомий гул.

Аеромодуль повертався.

— Швидко вона, — сказав Француз.

— Бо з «Бумером» знову нічого не вийшло, — відповів я.

На зображенні з’явилося число, яке ми не відразу зрозуміли. Поруч світився знак акумулятора.

— П’ятдесят вісім відсотків, — сказав Муха.

Женька якось показував нам схожу позначку на панелі приладів. Трохи більше половини заряду після польоту туди й назад.

— До Кхара вистачить? — запитав Француз.

— Має вистачити.

— Дуже впевнено.

— До нього — так. На зворотний шлях не знаю.

У двері знову вдарили. Ящик посунувся на кілька пальців. Тал і Роак навалилися на нього плечима. Орра стояла поруч, спираючись на стіну. Ная тримала червоний ніж і дивилася то на двері, то на стелю.

Муха швидко гортав знаки на стійці.

— Ось платформа. Ось верхні стулки. А це…

Він торкнувся зображення аеромодуля. З’явилася схема його нижньої частини й чотири точки кріплення.

Я подивився на складений вантажний кошик.

— Причіплюємо зараз.

— Він іще не сів.

— Потім часу не буде.

Кошик являв собою широку сітку із жорстким дном і високими ремінними бортами. Саме в ньому Аріадна привезла сюди жінок. Поруч лежали чотири троси з однаковими замками. Ми розправили сітку під платформою і знайшли кріплення, що збігалися зі схемою.

Француз підняв один замок.

— Дуже зручно. Наче його зробили спеціально для втечі.

— Для вантажів.

— Сьогодні вантаж — ми.

Ми протягли троси вздовж країв платформи й залишили замки розімкненими. Коли аеромодуль опуститься, треба буде лише замкнути їх на нижніх вузлах.

Гул посилився. На зображенні машина з’явилася над майданчиком. Біля нього вже збиралися люди. Ми бачили Ракха, який вибрався зі шкіряної майстерні, двох техніків і щонайменше десятьох охоронців.

— Він угорі й за дверима водночас? — запитав Француз.

— За дверима інші. Ракх пішов зустрічати Аріадну.

— Оце повага до начальства.

Аеромодуль завис над майданчиком.

На панелі спалахнула зелена лінія.

Муха торкнувся стрілки вниз.

Нічого не сталося.

— Не зараз, — сказав я. — Спершу має сісти.

Посадкові опори торкнулися каменю. Техніки рушили до машини. Двері кабіни відчинилися. Першою з’явилася Аріадна.

Вона встигла ступити на майданчик лише один крок.

Муха натиснув знову.

Платформа провалилася вниз.

Не повільно, як підйомник у майстерні. Вона відразу пішла на кілька метрів униз. Аріадна втратила рівновагу й ударилася коліном об край дверей. Один із техніків ледве встиг відскочити. Ракх кинувся до машини, що опускалася, але стулки над платформою вже зачинялися.

Він стрибнув.

Пальці зачепилися за край каменю. Кілька секунд Ракх висів над шахтою, намагаючись підтягнутися. Француз ударив по іншій кнопці. Стулки зійшлися, залишивши між собою вузьку щілину. Ракх устиг відсмикнути руки.

Платформа зупинилася в ангарі.

Аеромодуль стояв на ній із відчиненими дверима. У кабіні сидів Женька. Одна його рука була пристебнута до крісла широким ременем. Аріадна лежала біля порога, але вже підводилася.

— Вони тут! — крикнув Женька.

— Я бачу!

Аріадна перекотилася вбік і вихопила із сумки короткий пристрій.

Білий спалах ударив у ящик поруч зі мною. Металом пробігли іскри.

— Не підходьте! — наказала вона.

Тал і Роак однаково кинулися вперед.

Аріадна спрямувала пристрій на них. Ная збоку врізалася їй у руку. Розряд пішов у стелю. Тал схопив Аріадну за плечі, Роак — за пояс, але вона розвернулася, скинула обох і вдарила Тала ліктем у груди.

Француз підхопив металевий стрижень і вибив пристрій із її руки.

Той відлетів під платформу.

— Це вже третій начальник, на якого ми нападаємо за добу, — видихнув він. — Нас точно не підвищать.

Аріадна вдарила його долонею в підборіддя. Француз відсахнувся. Вона ступила до стійки керування, але я був ближче й штовхнув її плечем. Ми обоє впали на платформу.

Вона була сильніша, ніж здавалася. Відразу перевернула мене на спину й притиснула передпліччям до каменю.

— Припиніть! — сказала вона. — Ви розіб’єтеся на цій машині!

— Не переконали.

Збоку з’явився Муха. Аріадна відпустила мене й спробувала його перехопити, але Ная знову кинулася на неї. Цього разу дівчина тримала розкритий ніж.

Аріадна завмерла.

Ная не вдарила. Лезо зупинилося біля її шиї.

Кілька секунд вони дивилися одна на одну.