XXIII

XXIII

Жінка прокинулася з нестерпним головним болем. Біле пір’я, яке рясно вкривало усю її подушку виявилося поплямоване кров’ю, що гарячою цівкою струїлася з носа. Такі обставини напружили Настю. А ще насторожували зміни в її зовнішньому вигляді. Відмиваючи у ванній обличчя від крові, Анастасія кинула погляд у дзеркало та не впізнала себе: витягнулася у зрості, стала геть стрункою, як до пологів, а обличчя точно скинуло кілька років. Волосся завивалося ще більше, подовшало і повністю змінило колір на світло-русявий.

Ранок улюбленого з дитинства свята, дня Святого Миколая, видався повний важких роздумів. Інформація про ймовірне відключення Олега лякала жінку. Настя дочекалася дев’ятої ранку і поїхала до чоловіка, заставши в палаті тестя і лікаря.

- Петро Адамовичу, не смійте цього зробити. Чуєте мене? – в її голосі з’явилося щось сталеве, холодне, діловите. -  Не думайте навіть про це. Він прийде до тями, я точно знаю.

- Настенько, звідки ти…? – чоловік розгубився.

- Анастасіє Миколаївно, - поправляючи окуляри, перебив лікар. – В більшості випадках, таких пацієнтів тримають трохи більше місяця. Ви зрозумійте, що він мучиться, а ви усі поруч із ним. Постарайтеся почути, шанси на його виживання зменшуватися щохвилини.

- Ми маємо можливість його лікувати, так чому б Вам просто не робити свою справу? - грубо відповіла жінка, заступивши чоловіка собою. - Я забороняю Вам його відключати, без моєї згоди. Ви не маєте права цього зробити. Він мій чоловік, і я не позбавлю дочку батька. Чуєте?

- Я розумію, Анастасіє Миколаївно, - відповів лікар.

- Я прошу Вас, робіть все можливе, - більш м'яко промовила Настя. - У нього є шанси, використовуйте їх.

- Я зроблю все можливе. Динаміка у нього стоїть на місці, рефлексної реакції так само немає. Наші дослідження і аналізи не дають результатів. Ні ми, ні колеги з Франції не можуть визначити наявність будь-яких органічних захворювань, які можуть призвести до такого стану. На диво, стільки пролежавши, у нього немає ні пролежнів, ні набряків внутрішніх органів. Це, безумовно плюс. Він і на вигляд ще хороший, ніж подібні пацієнти в його стані. Може і трапиться чудо. Зараз вибачте, повинен йти, - поставивши руку на плече жінки. - Моліться за нього!

Після такої неприємної розмови Настя буквально утекла в місце де точно може побути сам на сам зі своїми думками, у Центральний парк.

Вона мовчки йшла по самотній алеї, думаючи про все що сталося з нею за останній час. Здавалося, світ застиг навколо, і тільки противний крик воронів, періодично виштовхував її у холодну, буденну реальність. Анастасія непомітно для себе, наблизившись до місця, де Валерія знайшла ляльку.

Пішов сильний сніг. Це був перший «справжній» снігопад у цьому важкому для родини Журавльових році. Знаючи правду про свою сім'ю, їй тепер буде неможливо повернутися до колишнього життя і радіти таким елементарним речам, як настання зими, чи свят. Назавжди змінилися думки, погляди, почуття і навіть вона вже не та що раніше, не лише зовні. Пощастило, що ніхто не помітив, а може не бачив змін у її зовнішності, які вона безумовно не змогла б пояснити.

Цієї ж ночі до Анастасії прийшов Нетса. Він повідомив жінці, що Тріади відмовилися проводити Верховні Збори, та лише воля Отця врятувала Лавію від позбавлення статусу Родового Ангела Слізних. Порушивши Небесний Закон ангел викликала незадоволення Вищого чину:

- Сама Немезіда втрутилася, сповістивши послання Всевишнього. Завдячуючи цьому Лавію залишили при вас і дали свободу від деяких розділів Кодексу Небес. Цим Отець трохи розв’язав руки наші опущенні. Але що робити далі ми не знаємо, - гірко сказав ангел-охоронець. – Ти маєш не допустити відключення Олега. Та пам’ятай головне, що Лариса не має довідатися про те, що її хлопець неушкоджений. Ми сказали, що загинув Руслан і перебуває в полоні пекельному. Вералія з Хранителем Руслана наклали на нього певний оберіг. Поки Лариса вважає його мертвим, він невидимий для темних.

- Я зрозуміла тебе, Нетсо, але…

- Без запитань, набирайся терпіння.

***

Наступний день ніс ще більше запитань. Анастасія лежала в роздумах про можливий перебіг подій. Раптовий біль застав її зненацька та примусив буквально схопитися на ноги. Нестерпна печія пройшлася по її шиї та грудях, які покрилися десятками дрібних пухирів, немов по ним щедро пройшлися кропивою. Різкий новий опік змусив жінку скрикнути. Вона вибігла зі спальні і побігла в низ. Але загробна тиша в будинку жахнула її не менше червоних міток на тілі. Серце кололо голками занепокоєння, повільно наганяючи поки лиш легку паніку.

Забувши про шию, вона покликала матір, але відповіді не отримала. Виявивши відсутність взуття Валерії та батьків, Настя відчула  сильну тривогу. На коридорній тумбі, де зазвичай стояли ключі від будинку та автомобілів було порожньо. Вхідні двері надійно зачинили її у полоні власної оселі.

Жах охопив її розум. Усередині все стиснулося від недоброго передчуття. Анастасія кинулася до мобільного телефону, але не знайшла його на тумбочці біля ліжка, як не виявила на звичному місці і стаціонарного телефону.

- Що це відбувається? - крикнула злісно Журавльова.

 Шию знову обійшло вогнем. Жінка мало не втратила свідомість.  Довго не думаючи, вона накинула перше, що потрапило під руки і побігла в гараж. Ключів від машини не було, довелося вибити вікно, намотавши на руку куртку. Заводити машину без ключів їй раз доводилося. Молоді роки і жартики іноді стають в пригоді в дорослому житті. Вона мучилася близько десяти хвилин, поки почула рятівний звук мотора. Пощастило, що в бардачку машини завжди були запасні ключі від гаража і воріт. І про це знала тільки вона та Олег.