XXII

XXII

- Як я могла бачити усе? Я мов спостерігала за цими подіями.

- Це дія роси дерева. На ангелів вона діє інакше, а тобі дала змогу сконцентруватися на словах моїх.

- Чому я не бачила облич закоханих?

- На все воля Господня, Анастасіє. Вже великою честю для тебе був перегляд самих подій таємних. Вічне кохання стало їм нагородою за страждання та відданість. Їх душі перероджуються знову і знову, щоб зустрітися і покохати. Хто вони, знає тільки Отець наш та Хранителі Слізних.

- Дуже зворушлива історія, тільки чому ти її розповіла? - запитала Анастасія.

- Ти напевно бачила пари на які дивишся і розумієш, що закоханих неможливо уявити поодинці. Вони мов одне ціле: схожі між собою візуально та енергетично, кохання їхнє сочиться у жестах, словах та поведінці. Такі закохані трапляються не часто, але саме вони є Господніми Ангелами Кохання – земними янголами. Ми називаємо їх «Коханцями».

- Коханці, це таємні посланці Вищого Світу, які самі не знають про свою місію, але виконують її інтуїтивно. Скільки існує світ, Отець надсилає дітей своїх «чистих» демонструвати щирість почуттів серед мирської суєти й всіх промислів владики Світу Нижнього. Щоб люди не втратили віру в найсвітліше почуття, в «кохання». Так і зародився вислів: «Кохання подолає усе». Їх кохання в більшості людських ситуаціях дійсно долає неможливе.

- Як все важко виявляється.

- Перші кроки в історії світобудови протоптані ногами твоїми, не роби висновків завчасно. Попереду багато сюрпризів. Смертні знаходячись в контакті з янголами кохання, заряджаються позитивною енергетикою та вібраціями. Такі янголи підсвідомо хочуть поділитися своєю радістю, своїм коханням. На підґрунті цього вони часто беруть участь у з'єднанні доль інших: друзів, або часто зовсім малознайомих людей. Такі прагнення допомогти людині знайти своє кохання здебільшого неусвідомлені і спонтанні. Їхні нащадки теж стають янголами кохання і продовжувачами ангельської місії.

- Неймовірно, люди-янголи. Хто б міг уявити, що вони серед нас.

Лавія посміхнулася і продовжила свою розповідь, хитро дивлячись на Настю:

- Нижній Світ полює на Коханців, щоб знищити світле поріддя. Тільки вбити не просто їх. У янголів тих дуже сильні Хранителі, та й самі вони настільки душевно і психічно стійкі люди, що підібратися темним до них складно. Коли Коханці гинуть, виконавши свою земну місію, вони перетворюються на ангелів-охоронців для інших Коханців. Але проблема в тому, що якщо янгол кохання гине не своєю смертю, то душа його перевертається у Занепалого ангела, а всі пари які він звів за життя, назавжди втрачають свої почуття. Їхнє останнє покоління серед живих, втрачає здатність до продовження роду. Так переривається рід ангельський.

- Це дуже сумно, але я скоро прокинусь так і не дізнаюся про Олега. До чого ці розповіді?

- Лавіє, дозволь я продовжу розповідь твою, - сідаючи поруч з Настею, сказав Нетса. - Анастасіє, час тут йде інакше ніж на Землі. Я встигну розповісти тобі все, і навіть дати змогу відпочити фізичному тілові твоєму. Знання ці необхідні тобі, в кінці розповіді зрозумієш чому, - Хранитель видихнув і зібравшись із думками продовжив: -  Смерть Коханців дуже небезпечна. Якщо за сто років від рук темних гине понад сто таких пар, інші земні янголи слабшають. Чим більше смертей, тим менше зусиль потрібно прикладати в процесі полювання на них. А як наслідок, легше знищити кохання на планеті, в повному обсязі. Такими Коханцями були і закохані з легенди, так названі «Слізні янголи», до тих пір, поки темні не вполювали одного з них. Дивом дівчина не була заражена пекельною отрутою. Її чиста душа готувалася стати Хранителем, де головною вимогою становлення є повне та добровільне зречення від почуттів, які були у світі живих. Ми не тяжіємо до повернення, все рідше починаємо згадувати ким були, перестаємо сумувати за рідними, забуваємо навіть лик їх. Цей процес досить швидкий. Ми йдемо шляхом уподібнення Отцю нашому, повнимося любов’ю до усього живого. Але вона не змогла забути його. Їх кохання виявилося сильніше ангельського нутра, сильніше часу, сильніше самої смерті.

- А її сльози?

- Анастасіє, це найцікавіше. Її сльози, єдині сльози янгола, що наділені силою могутньою. Всевишній створив п'ять головних елементів життя, і п'ятим є почуття, що спроможне породжувати життя - кохання. Сльози стали матеріальним «п'ятим елементом» - це кохання, застигле у діамантовій подобі. Помістив по сльозинці Отець у серця їхні в нагороду. Так переродившись вони кохають один одного з такою ж силою, як первинно. Закохані продовжили своє життя Коханцями серед людей, перероджуючись вічно у павутині часу, залишаючись поза межею зору темних.

- А що сталося з третьою сльозою?

- Третю сльозу подарував Всевишній смертним дітям своїм. Діамант мав лежати у земні та поширювати вібрації вищих почуттів. Та закоханий пастух  який, до речі, був із пари Слізних, і його кохана Аврора так молилися зорям за возз’єднання, що сльоза відгукнулася на молитву його вранішню і явила себе, щоб дати можливість їх коханню розправити крила. Так сльоза стала «Зіркою» для «світанкової зірки», для Аврори. Дівчина вела праведне життя, по місії життєвій своїй. Не дивлячись на юний вік, звела багато пар. Її енергетика, як і Хранитель її були надпотужними. Певне за це і притягнула їх пара третю сльозу до себе. Допоміг діамант пастухові пройти життєве випробування та викрасти кохану. Помилкою було продати камінь, але молоді люди того не розуміли, через земну обмеженість свою. Під впливом братів наших темних, які відчули перевагу світлого у смертному світі, почали люди погоню за «Зіркою». Діамант не раз був вкрадений і проданий. Від таких дійств сльоза, що раніше відштовхувала темну енергетику почала слабнути. Разом із «Зіркою», ослабла і пара Слізних. Темні відчули їх і почали активне полювання. Всевишній не став ще більше ризикувати сльозою, що переходила від смертного до смертного. Було прийняте рішення заховати камінь. Породила смертна графиня, з роду покійних на той час Слізних, на першій світанковій зорі чисте дитя, назвавши її Аврорією. Полювали темні на дитину, бо пречиста душа її вабила мов магніт. Тяжко Хранителям далася її оборона. Настав час, «зорею» наділив Отець наш смертне тіло дівчинки, коли виповнилося їй сім літ. Так демони не могли більше відчувати її, а камінь черпав живу світлу енергію. Слізна пара відновила сили і переродилася у світі людському знову. Після підйому Аврорії у Царство Небесне сльоза її проросла небаченим раніше деревом, «Світлим Древом», - Нетса підняв погляд на неймовірно гарну, обліплену квітами крону дерева, під яким вони сиділи.