XX

XX

Сон на яву, чи дійсність здавалася сном, було не розібрати. Цього разу зустріч з Нетсою була не такою, як завжди. Анастасія не мала змоги ні слова мовити, ні кроку ступити без волі янгола на те. Мов маріонетка в його руках, жінка корилася абсолютно усім вказівкам Хранителя

Після прийняття нічної ванни у білій воді з дрібними блакитними квітами, чимось схожими на лаванду, жінка мокра сіла на відкритій терасі. Холодний осінній вітер припинив свій крижаний подих, а повня взялася дужче освічувати трохи злякане молоде обличчя. Янгол сів поруч прочитав декілька очевидно молитов, на невідомій для Насті мові, та слідом запалив дванадцять свічок навколо неї, які здійнялися в повітрі та засяяли блакитним полум’ям. Після цього моторошного дійства  сів напроти одягнув капюшон та невідривно дивився прямісінько в очі жінці, яка намагалася відвести погляд, але не змогла. Нетса ледь посміхнувся й мовив:

- Мої очі, навпроти,

Ясно бачу я тебе.

У вирі пристрастей Господніх,

Не втрать навік, дитя, себе.

Спокій і бадьорість

Янгол твій дарує тобі.

Тепер ти стала сильною

І впевненою в собі.

Стражник Нетса,

До раби Господньої крила притуляє.

Як від світила нічного,

Так від тривог людських,

Анастасію закриває.

Нехай буде так!

Амінь!

Ангел повільно, наче йому було дуже важко те зробити, схрестив руки на грудях, його очі видали яскраве світло, схоже на спалах фотоапарата. Анастасія того уже не бачила, але відчула на дотик могутні крила янгола-охоронця, що огорнули її тіло».

***

Наступна ніч принесла нову зустріч.

- «Мир дому твоєму! Анастасіє, нам варто терміново поговорити, - сказав чоловічий голос, буквально збудивши її.

- Нетса? - відкриваючи очі. - Ти стурбований, щось сталося? Що з Олегом?

- Не зараз, Анастасіє. З ним добре усе. Знайомся, це Лариса.

Перед жінкою нізвідки з'явилася знайома, по фотокартках, дівчина. Один в один схожа на ляльку її дочки. От лиш замість модного одягу її тіло покривало довге біле вбрання, в якому вона була схожа на наречену.

- О Боже! Лорена Зарецька?

- Так, саме вона, - підтвердити Нетса.

- Вона мертва? Але ж чому тіло зникло.

- Не зникло тіло. Воно лежить біля дочки твоєї.

- Що? – емоція незадоволеності читала на її обличчі доволі виразно.

- Ти мені довіряєш?

- З моєю донькою лежить труп. А ти питаєш, чи вірю я тобі? Вірю. Але мені це не подобається.

- Не кричи, Анастасіє, вона не труп. Принаймні, поки. Ми не могли залишити тіло її, як таке, інакше його б поховали за правилами Небес та людей. Тому ми залишили його у вигляді ляльки між живих, а душу Лори до себе забрали. Щоб врятувати.

- І її врятувати? Ви так багатьох рятуєте?

- Взагалі, янголи-охоронці тільки тим і займаються, що бережуть підопічних. Та такі методи заборонені. Ми в такий спосіб рятуємо лише Олега та Ларису.

- Чому Лариса, а не Лорена?

- Цим іменем вона хрещена, це ім'я душі її. З цим ім'ям вона постане перед Всевишнім, коли настане час.

- А від чого ви її рятуєте?

- На все свій час, Анастасіє. Ти маєш віддати батькам Лариси конверт, лист від їх дочки, - протягнув звичайний конверт із зазначеною адресою отримувача. - Їх потрібно заспокоїти, щоб вони припинили пошуки. Бо накликають, небезпеку на себе та Христину.

- Христину? Що ти маєш на увазі?

- Якщо сили темряви здогадаються, про діяння наші. Дізнаються, що дівчинка із нами, нам загрожує порушення договору «Про природний баланс», і бути війні страшній між Небом та Пеклом. Кінця світу людей не минути.

- Але як вони дізнаються?

- За усіма людьми стежать як світлі, так і темні сили. Ми у рівних правах у світі смертних, і це запорука всебалансу енергій буття. Від батьків Лори ми відводили демонське поріддя протягом тривалого часу, порушуючи при цьому важливі закони. Їх стан горя, мов магніт притягує «темних», які живиться подібними емоціями, нам не сила більше боронитися. Сльози їх занадто гіркі, а віра в поміч Всевишнього мізерна, ми програємо. Дівчинки немає серед живих, та й серед мертвих теж немає. Якщо діти пекла розсмакують причину горя батьків, то нашу таємницю буде розкрито. Душа Лори не проходила на Вищий Суд, а значить не могла пройти повз них і піти далі, без порушення домовленості. Апокаліпсису не минути, якщо ми допустимо викриття.

- Чому довелося її ховати? Можете пояснити?

- Дехто давно намагався спокусити бідолашне дитя, але йому те не вдалося. Лора щороку проводила ритуал піднесення своєму Хранителю, і це значно підсилило його. На неї полювали, Анастасіє, майстерно полювали. Ми ледь встигли. Якщо ми і зможемо утримати цю таємницю, то твоя Христина своїми пошуками може втрапити під вплив темних, і в результаті втратить дитину, як не душу свою. Відвези лист її батькам. Нехай живуть спокійно. Допоможи подрузі врятувати не народжену душу, первістка свого.