Стукіт із горища

 Тіна лежала у своїй кімнаті і не могла заснути. Стрілка годинника повільно наближалась до першої ночі. Вже шість днів, з моменту, як Сашко переїхав до них на горище, Тіна жила, мов білка в колесі. Вони майже не бачились, проте дівчина вважала, що це на краще. Майже весь час вона проводила на роботі: слідкувала за завершенням ремонту, контролювала установку обладнання, приймала перші партії товару, підписувала нескінченну кількість паперів і заповнювала безліч таблиць. В магазині навіть з’явилися перші стажери: майбутній продавець-консультант Максим та касирка Оля. Однак Тіна дала собі слово: якщо така ж кількість «неприємних випадковостей» буде супроводжувати цю парочку і на наступному тижні, то з ними доведеться попрощатися.

 У вівторок, відкриваючи коробки з обладнанням, Максим ненароком пошкодив провід живлення касового апарата, довелося нести у ремонт. Наступного дня Оля зачепила один зі вогнегасників, які Тіна замовила напередодні, однак не встигла попросити робочих, щоб їх зафіксували на стіні. І хто б міг подумати, що в маленькому балоні може бути стільки піни? Біла пухка маса почала заливати все навкруги. На щастя, товар на полиці ще викласти не встигли. Однак Тіні довелося діяти оперативно: вона схопила вогнегасник, що досі несамовито пінився і, перестрибуючи через перешкоди на своєму шляху, побігла з ним на вулицю та кинула балон у найближчі кущі. Здивовані перехожі тільки й встигли пороззявляти роти, а дівчина спокійно повернулась до роботи, ніби нічого й не трапилось. До кінця робочого дня всі прибирали наслідки цього «пожежогасіння». Заплановану на середу викладку товару довелося перенести на четвер. Коли наступного дня усі коробки з речами були розібрані, Тіна відправила Макса на пошту за дрібним інвентарем: паперовими стаканчиками для води, антисептиками, кріпленнями для цінників, канцелярією, касовими стрічками та іншими важливими речами. Однак хлопець приніс тільки половину посилок, а іншу якимось чином примудрився оплатити і відправити назад постачальникам. Він божився, що це була помилка працівників пошти. Тіна не стала перевіряти, хто винний насправді, а лише попередила Макса своїм найсуворішим тоном, що ще хоча б один такий «промах» і його буде звільнено. Їй вдалося через службу підтримки домовитись про повернення посилок, та оскільки це був вже вечір четверга, то чекати їх повторного надходження можна було не раніше наступного тижня.

 У п’ятницю своє офіційне попередження про можливе звільнення отримала й Оля. Напередодні вона попросила Тіну влаштувати у бутик прибиральницею свою тітку Марину і дала їй дуже гарну характеристику. Жінка дійсно непогано справлялась у свій перший випробувальний день: вітрини почали блищати, а підлога стала настільки чистою, що здавалося її натерли воском. Тіна була цілком задоволеною доти, доки не пішла на обід. У цей час, як пізніше з’ясувалося, Олена тітка з дозволу своєї племінниці вирішила освятити приміщення. Вона дістала заздалегідь заготовлені церковні свічки, запалила і обійшла кожен кут торгової зали, читаючи молитви. Тіна, можливо б, і не помітила, що в її магазині відбулись якісь ритуальні дійства, якби не випадково підпалений рукав ангорового светра, якому не пощастило висіти на вішаку в одному з кутків зали. Марина з Олею отримали наганяй і попередження на майбутнє, а Тіні довелося списати в брак першу річ у магазині «Лоренс», який навіть ще не відкрився. Її звичайно ж дратувало, що робочі завдання, які мали зайняти два-три дні, в результаті розтягнулись на весь робочий тиждень. Однак Тіна розуміла, що вони все одно поки встигають відкритися вчасно та навіть попрацювати пред тим кілька днів у тестовому режимі. В неї було все передбачено навіть з урахуванням найгірших сценаріїв, лишалась тільки одна серйозна проблема: Назар.

 Майже щодня, окрім п'ятниці, коли Тіна мала чергове побачення з Ігорем, вона була вимушена після роботи замість заслуженого відпочинку ходити до лісу. Дівчина вже не боялась згубитись, адже протоптала помітну стежину від свого дому до угідь Назара. У вівторок вона прийшла до нього із домашньою випічкою та різними маніпуляціями змусила господаря впустити її на чай. Чоловік ретельно спостерігав, як Тіна першою кусає свій шматок пирога з яблуками і корицею, і тільки потім вирішив спробувати сам. «Він що, справді думає, ніби я хочу його отруїти» – подумала тоді Тіна, однак згадала їхні попередні зустрічі і таки припустила, що Назар має причини її побоюватись. Він кілька разів запропонував Тіні провести її додому, однак дівчина зручно вмостилась у кріслі біля каміна і почала ставити купу запитань, котрі, як їй здавалося, сприяють зближенню людей. Назар виявився не із дурних та вмовив Тіну послухати його гру на губній гармоніці. Після двох годин тортур дівчина таки здалась і пішла додому ні з чим.

 У середу Тіна прибігла до Назара на годину раніше із запеченими курячими крильцями. Цього разу чоловік порався у хліві, тож їй довелося запропонувати допомогу. Тіна сподівалася, що вона буде вичісувати овечок чи підкладати їм сіно, або ж на крайній випадок – доїти. Однак Назар виніс дівчині засмалену шапку, щоб волосся не лізло їй в очі та лопату для прибирання посліду. Тіна три години сумлінно чистила хлів разом із ним, а племінник Федько міняв вівцям воду та насипав свіже сіно. Коли Тіну, що вже ледь трималась на ногах і наскрізь пропахлась овечими кізяками, нарешті запросили в будинок чогось попоїсти, то вона сама вмолола майже всі крильця, які принесла. Розмова знову не йшла, Назар на всі питання відповідав коротко, а сам у спілкуванні майже не проявляв ініціативи. Чоловік одним оком дивився бокс по телевізору і маленькими ковтками цідив місцеве крафтове пиво «Ципа». Однак Тіна відчула, що є певний прогрес: цього дня її запросили в дім без випрошувань і Назар не діставав свою губну гармоніку, хоча напередодні погрожував робити це щоразу, як Тіна сідатиме на одне з його крісел. Ще Тіна краще вивчила будинок Назара і в неї з’явилася геніальна ідея, як таки влаштувати йому з Ігорем неформальну робочу зустріч. Поміж різного мотлоху, який Назар прикріпив на стіни вітальні для декору, Тіна розгледіла кілька фото з полювання. На них чоловік був в оточенні своїх друзів із рушницями та видавався настільки щасливим, що дівчина не одразу впізнала в ньому знайомого їй вічно похмурого і насупленого здорованя. Ось воно! Запросити Назара на полювання. Її роздуми перервав тихе похропування і Тіна зрозуміла, що господар задрімав перед телевізором. Вона тихенько накрила Назара пледом, приглушила світло та пішла додому.