Вступ

                                                                          Наш час 2020рік

Усім відомий момент коли втрачаєш сенс життя, коли люди які тебе оточують віддаляються і стають чужими, коли світ в якому ти живеш, здається, настільки чужим, що схожий на розтоптаний пряник у брудному болоті. В такі хвилини хочеться потрапити в іншу реальність, відмінну від тієї до якої ти звик, у вимір настільки інший, що захочеться залишитися.

Моє життя не льодяник на паличці і ім’я Прокоп¹ мені аж ніяк не допомагає, але пояснює чому саме так я себе відчуваю у цьому світі. Ха, думаєте просто жити з таким іменем, аж ніяк, не знаю чим мати думала, коли називала мене. Хоча знаю, нічим. Потрапив я в цей світ випадково, як то кажуть “справа випадку”. Мати, хоча яка вона мені мати, стороння людина, яка немала ні гроша за плечима, народила мене у комірчині в якій жила і віддала на розстріл світу, не дивилася за мною, а жила власним життям. А знаєте ким вона була? Тут не важко вгадати. Так, так чистокровною повією, мені про неї говорили. Людиною без моральних цінностей, у якої не було власної гідності, яка вела розгульний спосіб життя. Змалку я привик бачити біля себе людей, які мені були огидні, які  весь час тільки те й робили, що проживали життя без жодних цілей, жодних сподівань, бажань і надій.

Коли мені виповниться п'ятнадцять, я не буду жити як людина-відлюдок, утечу від таких людей і почну самостійне життя. І до чого це приведе, до мрій які у мене були, чи до життя в Богом забутому місці? Про це я вам розповім згодом…
____________________________
Тайна імені:
          Прокоп — відсторонений, холоднуватий мислитель з воістину рентгенівським поглядом, від якого його співрозмовникам часом стає незатишно. Це природжений дослідник, який зіставляє характери людей із чудасами історії. Він завжди не в тому світі, в якому живе, а в минулому, де він — герой, підкорювач далеких країн, полководець, володарів земель і народів. Це подвійне життя надає йому особливу зосередженість і гідність, що впливають чарівно на людей. Прокофію довіряють, перед ним схиляються, його шанують. Тим більше, що його владолюбство вичерпується мріями — він цінує та поважає людей, вміє бути справжнім другом.