Частина IV. Випробування. Глава 14. Картина.

Віра так і не лягла спати. Точніше, вона кілька разів намагалася. Вимикала світло. Лягала під ковдру. Заплющувала очі. Але щойно перед ними виникала темрява, у голові знову спалахувало те дивне світло.

Віра не розуміла, що саме бачила в небі, а відчуття тривоги нікуди не зникало, лише зростало. Тому зрештою вона залишилася в ліжку, прихопивши із собою всіх своїх тварин. Норд влаштувався біля ніг, поклавши важку голову їй на коліна. Міра спочатку сиділа осторонь, насторожено прислухаючись до кожного звуку, але згодом сама підійшла ближче. Ліра взагалі не стала церемонитися й просто вмостилася Вірі під боком. Жінка обійняла її однією рукою, другою гладила Норда, а поряд відчувала теплу шерсть Міри.

Так вони і залишилися.

Віра не знала, кого заспокоює більше - їх чи себе. Кожен новий спалах за вікном змушував тварин насторожуватися. Норд підіймав голову й уважно прислухався. Міра притискала вуха й ховалася ближче до Віри. Ліра одного разу навіть зістрибнула з ліжка й кілька секунд бігала кімнатою, не розуміючи, куди подітися від незвичного світла.

- Тихо, тихо... - шепотіла Віра. - Усе добре.

Але сама не дуже вірила власним словам. Вона гладила їх повільно, ритмічно, намагаючись дихати рівніше.

За вікном спала Нівія. Чорна, холодна, ще вчора знайома, а сьогодні чужа. Та в маленькій кімнаті станції було тепло. І вперше Віра зловила себе на думці, наскільки сильно прив'язалася до цих трьох за такий короткий час. Ще недавно вона була сама. Тепер поруч були ті, хто дивився на неї й цілком довіряв. Можливо, саме тому вона не могла дозволити собі панікувати.

Віра заплющила очі.

До ранку.

Вона переконувала себе, що до ранку все стане зрозумілішим.

Але ранок приніс не відповіді.

***

Перше, що зробила Віра після пробудження, - підійшла до ілюмінатора.

Її серце одразу впало. Нівія зникла. Точніше, її поверхню майже неможливо було побачити, за вікном вирувала снігова завірюха. Сніг нісся горизонтально, наче хтось кинув у повітря мільйони білих уламків. Вітер бився об зовнішню обшивку станції, і час від часу весь корпус тихо здригався. Віра відкрила метеорологічні показники.

Видимість - критична.

Швидкість вітру - надзвичайно висока.

Вона закрила очі.

- Ні...

Сьогодні вона хотіла повернутися до печери. Потрібно було оглянути місце ще раз, перевірити показники й зрозуміти, чи зашкодить той прилад супутнику. Але виїжджати в таку погоду було небезпечно. Навіть якщо снігохід витримає. Навіть якщо вона зможе знайти дорогу туди й назад.

Достатньо було одного збою навігації або пошкодження машини - і посеред цієї білої стіни вона залишитися без шансів на порятунок.

Віра ще кілька секунд дивилася у вікно. Потім зітхнула:

- Гаразд. Печера почекає.

Норд підвів голову.

- І не дивись на мене так, - сказала вона йому. - Я теж не в захваті.

Ліра тихо нявкнула.

- Ходімо снідати.

***

Віра вирішила не втрачати час. Оскільки вибратися до печери через завірюху було неможливо, Віра вирішила зайнятися тим, що вже мала, а саме рятувальною капсулою. Точніше - даними, які встигла з неї отримати.

Саму капсулу Віра дослідила майже до дрібниць, все до чого змогла дотягнутися: перевірила корпус, внутрішнє обладнання, джерело живлення, сенсори та панель керування. Зробила десятки фотографій, записала всі доступні показники й кілька разів намагалася під'єднати власне діагностичне обладнання.

Безрезультатно. Чужа система не дозволяла отримати доступ до своїх внутрішніх даних, оскільки не була оснащена жодними сумісними роз'ємами. Віра перевірила всі зовнішні панелі, але так і не знайшла способу фізично під'єднати до капсули своє діагностичне обладнання. Та навіть якби їй вдалося встановити з'єднання, й проблеми не було в апаратній несумісності, перешкодою залишалася програмна система. Капсула використовувала невідомий формат даних, незнайомі протоколи обміну інформацією та власну систему команд. Земний комп'ютер просто не розумів би, що саме отримує, і не знав, як із цим працювати.

Віра могла зчитувати лише окремі зовнішні показники - температуру, випромінювання, електромагнітні імпульси та деякі зміни в роботі обладнання. Усе, що знаходилося глибше, залишалося для неї недоступним. Наче перед нею стояв зачинений сейф, до якого вона мала ключ, але не знала, як ним скористатися.

Віра ще раз подивилася на панель із незнайомими символами й залишила приміщення.

***

Віра повернулася до житлового блоку.

Після кількох годин, проведених за незнайомими символами й таблицями, голова гуділа. Хотілося хоч ненадовго перестати думати.

Вона зайшла до кімнати, увімкнула музику й поставила звук трохи голосніше, ніж зазвичай. Мелодії поступово заповнили приміщення, змішуючись із монотонним гулом систем життєзабезпечення.

Віра відкрила шафу й дістала фарби. Потім знайшла чистий аркуш. Вона не планувала малювати щось конкретне. Просто хотіла відволіктися. На білому папері з'явилася перша пляма. Потім друга.