Лисяча наука

 — Лисицю, що я бачу? Ти з розуму зійшла?

До купи й поторочу сюди ти привела?

Ти ж на правах пташиних сама у цій норі,

Даруйте, бракувало прибульців ще мені.

 — Він не прибулець зовсім, звичайний скоттіш-фолд,

Шотландський висловухий! Британець! Справжній лорд!

 — Еге ж! З палати лордів… й прямісінько сюди,

Щоб жити під землею з лисицею в норі.
 

 — Борсуче, він нещасний, розгублений буржуй,

Три дні ходив голодним! Спинись, не гарячкуй!

Не вміє полювати — це ж неминуча смерть,

У мене й у самої геть мозок шкереберть.

 — І що ти з ним робитимеш, як житиме цей кіт?

 — Ловить птахів навчатиму, він ж з роду хижаків.

 — Відколи ж благодійницею стала ти, руда?

 — Мовляв, серце не камінь, й в лисиць таке бува.

Почали жити разом, лисиця, кіт й борсук,

Кіт хутко все сприймає, удатний до наук.

Він на мишей полює —  проклюнувся талант.

З всіма товаришує, люб’язний квартирант.

Одної днини котик чогось засумував,

Надворі не з’являвся, лежав та нудьгував.

 — Що сталося з тобою? – борсук його гукнув. —

За цілий день з нори ти так носа й не поткнув.

 — Зі шкірою щось в мене, під шубою свербіж!

 — Іди-но подивлюся! Так в тебе повно бліх!

 — А що ж тепер робити, вони ж мене з’їдять?!

 — Облиш страхи, котусю, їх треба поганять.

 — Тебе навчить лисиця, у неї досвід є,

Зі шматом моху часто до озера іде.

 — Так, коте, — лиска каже, — це зовсім не біда.

Ну ж бо! Ходімо разом, до нашого ставка.

Пішли до ставу друзі, серйозні в них діла!

 — Боявсь завжди купатися у ванній вдома я.

 — Хоч так, хоч сяк, а мусиш страхи ці подолать,

Бо від блошиних будеш постійно потерпать.

До того ж тут неглибоко, убрід, як хочеш, йди,

Але ж сухим не вискочиш без бліх ти із води.

Щоб їх позбутись, котику, слід в озерце пірнуть,

Але ж погодься, друже мій, це не найважча путь.

Бери до рота паличку, травичку або мох,

Заходь поволі в озеро, за мною крок у крок.

Хвостом у воду! Спиною! Так, ніби навпаки,

Щоб першим хвіст занурився, а мордочка в кінці.

З хвоста до носа блохи, рятуючись, спішать,

Як ніс в воді вже буде — на паличку біжать.

Одразу кидай палку й притьмом убік пливи.

Хай бовтаються блохи й надалі у воді.

Повний текст опубліковано в збірці "Лісовий поштамт", придбати можна на платформі "Якабу" за посиланням https://www.yakaboo.ua/ua/lisovij-poshtamt.html