Три подорожники

Частина перша: Пук

В маленькому селищі Палярина, або як називають село діти – Паляряндія, живуть дуже працьовиті люди, більшість із них це точно. Палярина дуже гарне, але невеличке з маленькою школою, яка раніше була домом відомого письменника Палярини – Ідела Потеторіва, або Параско – як його називали місцеві жителі. Проте відомим він залишився лише в Палярині, тому що всі його видання згоріли разом з ним, залишивши лише будинок, який став школою. Школа має два поверхи, обдерті стіни і море спогадів. Замість вікон лише дірки в стінах, а замість дошки пофарбована стіна, на якій діти пишуть шматками цегли, що валяється під ногами. Опалення в школі немає, лише груба якою давно ніхто не користується, тому взимку уроків немає. Директор – внук Ідола Потеторіва, навчає дітей письму, рахуванню і читанню. Одним із його учнів є хлопчик, що відрізняється від всіх інших певними проблисками розуму. Його вважають одним із найрозумніших  людей в Палярині, хоча йому лишень дванадцять. Іван Пуккрякович – так записане його ім’я в свідоцтві про народження, а в селі він просто Пук. Через те, що він був не таким як всі, його й дразнили всі однолітки зі школи та села. Але Іван вважав себе вищим за них і тому не звертав уваги на те, що кудахчуть ці кури.

Іван дуже любив читати, тому йому вдалося прочитати майже всі книги в Палярині. Проте як би сильно він не намагався, його батьки не підтримували. Їх дуже напружувало те, що хлопчик такий повернутий на книгах, оскільки й нього в сім’ї він такий перший. Батько темноволосий чолові із вічно п’яними очима, мати – сива жінка замучена тяжкою працею. Також у нього є старша і менша сестри – Леся і Ліда. Леся дуже противна й прискіплива – вся в батька, а Ліда – ще маленька і тому є доброю й лагідною. Вона більша схожа на брата, така ж кучерява. Хоч іноді вони й сваряться, але все таки разом.

Частина друга : Хряк

         В селищі Таряк, що знаходиться близько Палярини, є найбільша свиноферма «Сало» з їхнім невмирущим девізом:

«Свіже, солоненьке,

Ароматне і смачненьке,

Любить його кожен,

Охоче з’їсти може».

         В сім’ї фермера живе один син – Михайло, але через його габарити та життя на свинофермі, діти його кличуть – Хряк. Він має світле кудряве волосся, маленькі сірі оченята і талант, який ніде сховати. Михась неперевершено готує! Його блюда смакує вся родина, хоча батьки рідко звертають увагу на сина. Вони постійно заклопотані свинями! Утіху в Михасі знаходить бабуся. Вона його головна радниця й підтримка. Завжди хвалить свого золотого онука і часто потай від батьків відпускає гуляти в сусіднє село до друга – Івана.

Частина третя: Крюк

         В деяких морях та океанах ходять різні кораблі і деякі із них це кораблі піратів. Саме тут по світу блукає корабель «Темрява». Корабель зроблений із рідкісного червоного дерева; має гарні білі вітрила; гармати з усіх сторін; сотню піратів з усіх усюд і лише одного недоробка. Так званий «недоробок» являється сином капітана Дрейка, справжнє ім’я якого Степан. На кораблі сина всі так і кличуть «недоробком», але він сердиться й хоче зватись Крюком, хоча він хрещений Дмитро.

         Крюк, як і більшість піратів, має засмаглу шкіру, темне пряме волосся і мамині карі очі. Він відважний малий, вчився всьому сам. Був вірним псом корабля, оскільки пірати частенько кидали його напризволяще. То на берегу порту залишать, то в шлюпці сплячого на воду спустять. Але як би не було важко Крюк завжди повертався до них, завжди знаходив корабель і ніхто не розумів як. Скільки б малого не випитували – він лише мовчав і хитро посміхався.

         Сам по собі хлопчина не любив піратів! Вони неохайні бунтівники, що грабують людей, а іноді й вбивають. Йому подобався сам факт того, що він подорожує. Бачить новий світ, відкриває для себе нові фарби і здобуває нові знання. Він мріяв про свою команду таких же мрійників як і він, щоб здійснити з ними власну подорож.

Частина четверта: Перша зустріч подорожників

         В сім’ї Михайла хаос, оскільки йдуть активні збори в гості. В сестри батька Василя день народження і тому сімейству Таряк потрібно зібрати все найнеобхідніше:

- Вася! – роздається на всю округу гучний голос матері. – Вася!! – повторила вона ще гучніше, оскільки в перший раз їй не відповіли і було схоже що й на другий уваги ніхто не звернув. – Василю!!!

- Та, шо ти горлаєш? – нарешті відізвався чоловік.

- Ти сало взяв?! – голос жінка вирішила не знижувати.

- Та взяв. – теж не дуже тихо відповів Василь, що в малого у вухах задзвеніло.

- Тоді можна їхати. – вже спокійно мовила жінка.

- Але ж без брюк.

- Брюки це не головне, поїхали.

Як тільки сім’я закінчила збори можна було їхати. Їхати було не далеко, тому Михась радів. Він не сильно любив тітку, але поїздка до неї означала, що він скоро побачиться із другом.

- Олесю, брате, ви нарешті приїхали. Я така рада вас всіх бачити. – зустріла гостей на своєму порозі Наталя.

- Сестричко моя! – почав плакати Василь, оскільки був любителем. Йому для цього особливого приводу не треба.

- Наталя, вітаємо тебе від усієї нашої сім’ї. – почала задвигати річ Олеся, коли батько істерично плакав. – Ось тобі сальце та м’ясце, щоб ти здорова була і не кашляла!