6

Христина прокидається на ранком. Я сплю доволі чутливо, тому навіть легкий порух жінки миттєво вириває мене з чіпких тенет солодкого сну. Ніжно пригорнувши її до себе тихо запитую:

– Тобі вже легше, дорогенька?

– Так, – коротко відповідає вона.

– А що вчора трапилося? – продовжую допитуватися я – Тільки не кажи, що це була звичайна втома після нічної зміни.

– Ні, це не втома, – погоджується Христина й надовго замовкає. Я не наполягаю на пояснення, а терпляче чекаю продовження нашої бесіди. Воно настає десь хвилин через десять коли жінка нарешті каже нерішучим тоном: – Нам треба серйозно поговорити. Маю для тебе одну важливу новину.

– Що за новина? – запитую я, а серце стривожено завмирає в передчутті чого лихого.

– Не знаю як це трапилося…. Я завжди оберігалася… Одним словом… Я вагітна і у нас буде дитина.

Сказати що ця звістка ошелешила мене значить нічого не сказати. Вир емоцій бурхливим торнадо пронісся в моїй свідомості. Там було все: здивування, захоплення, радість. Не було тільки непевності й страху. Натомість з’явилося тверде переконання в тому, що тепер Христина нарешті дасть позитивну відповідь на запитання, яке я вже неодноразово задавав їй. І не барячись я його задаю.

– Ти вийдеш за мене заміж, щоб разом ростити нашого майбутнього малюка?

– Так, – відповідає жінка і в світанковій напівтемряві я бачу, як вона щасливо посміхається.

А потім наші губи зливаються в довгому, палкому поцілунку.