2

– Сергію, ти так і не передумав, та не збираєшся миритися з Мар’яною? – в голосі Христини відчутно неприхований осуд.

– Ні, – коротко кидаю я.

– Чому? – жінка невдоволено хмурить брови. – У вас же троє неповнолітніх дітей. Ви ж скільки років прожили разом та були такими щасливими.

– Ото ж бо й воно – БУЛИ, – ця надокучлива розмова вже починає мене неабияк дратувати. – Ти не гірше від мене знаєш що трапилося і чому ми розійшлися. Мар’яна зрадила мені, і цим все сказано.

– Так, не виправдовую її. Мар’яна оступилася і зробила велику помилку, але невже ти не здатен пробачити дружині цей гріх?

– Не здатен, – різко відповідаю я не вдаючись до подробиць, що спонукають мене бути таким категоричним. Зі зрозумілих причин мені не хочеться обговорювати любовні походеньки моєї благовірної, навіть з її рідною сестрою.

Христина сумно зітхає, а я вже і не радий, що погодився взяти жінку з собою. Та відмовити їй у мене не знайшлося ніяких вагомих причин. Я їхав на святкування дня народження свого старшого сина, у якого вона була за хрещену маму. Христина подзвонила мені кілька днів тому щоб вияснити чи планую я поїхати це дійство. Коли ж дізналася, що планую то ненав’язливо напросилася бути моєю супутницею. Виглядало все цілком логічно, адже навіщо мордуватися в маршрутці, коли можна дістатися до місця призначення з комфортом, на автомобілі. Про те, що вона збирається всю дорогу, з міста в село, читати мені повчальні нотації, я й уявлення не мав. Хоча можна було й здогадатися, що Христина неодмінно захоче стати миротворцем та спробує помирити мене зі своєю молодшою сестрою.

– Ну чого ти такий впертий, – не вгаває настирлива жінка. – Міг би хоч заради ваших дітей трішки поступитися своїм чоловічим гонором. Знаєш як їм зараз, в такому перехідному віці, складно без батька?

– Я ніколи не відмовлявся від своїх синів, – сердито кидаю їй у відповідь. – Підтримував і буду підтримувати їх фінансово. Та й спілкуємося ми часто і регулярно.

– Але, все рівно, ти тепер живеш окремо від них і розмовляєте ви в основному по телефоні, або через інтернет.

Я хотів було знову огризнутися на ці моралізаторські промови жінки, однак швидко збагнув, що своєю банальною брутальністю спроможуся тільки набути собі ще одного ворога в її особі. А навіщо воно мені? Якщо добре розібратися, то Христина ніскільки не винувата в  тому, що мій шлюб розлетівся на дрібні друзки. Вона, наївна, лише намагається полагодити те, що вже поламалося назавше. А загалом у жінки непогана вдача і мені не хочеться з нею сваритися, та ще й у такий урочистий день.

Рішення того, яким чином припинити цю надокучливу розмову прийшло в мою голову цілком несподівано. Шалене рішення, котре виглядало як справжнє безумство, і на яке б я ніколи не наважився, якщо б хоч трохи задумався про можливі наслідки. Та я не задумувався і діяв спонтанно. Швидко з’їхав на обочину і не кажучи ні слова нахилився до Христини та рішуче вп’явся своїми губами в її м’які вуста. Захоплена зненацька моїм нахабством, ошелешена жінка на якусь мить завмерла, мабуть не в змозі втямити що ж це діється. А коли, через лічені секунди, її очманіння почало минати, я розірвав наш поцілунок.

Решту подорожі ми подолали мовчки. Я був зосереджений на дорозі, моя пасажирка принишкла на своєму сидінні. Обличчя у неї вкрилося схвильованим рум’янцем, а в поглядах, які жінка нишком кидала на мене, була помітна дивна суміш зі збентеження, розгубленості і ще щось такого чого мені не вдалося розібрати. Та найголовніше, Христина перестала діймати мене тими темами, які і так терзали моє серце вже стільки днів та ночей. Бо що не кажи, а подружня зрада людини яку кохав і з якою прожив майже два десятиліття – пекельне випробування.