Розділ 5.2

– Ви вирішили перетворити мою роботу на дешевий цирк, Владиславе? – запитала я рівним тоном, дивлячись прямо в його очі.  

Чоловік повільно відклав столові прибори, витер губи білосніжною серветкою і розслаблено відкинувся на спинку крісла. На його обличчі не було жодної краплі каяття, лише той самий знайомий спокій людини, яка звикла смикати за ниточки.  

– Я лише зекономив наш спільний час, Вікторіє, – відповів він із зухвалою усмішкою. – Ваша дівчина чудово підходить для каталогу дорогого антикваріату, але як дружина вона не витримає в моєму оточенні й двох днів.  

– Вона повністю відповідала вашим вимогам, – парирувала я миттєво, відмовляючись поступатися йому територією. – Але ви навмисно поводилися як дикун. Ви спеціально виводили її з рівноваги питаннями про звільнення та дизайн краваток.  

В якийсь момент мені здалось, що Крецу отримує справжнє задоволення від цього суперництва. Він просто сканував мою реакцію.  

– Якщо її витримка ламається об ступінь просмаження стейка, то ціна вашому підбору нуль, – глузливо протягнув чоловік, беручи свій келих із вином. – Мені потрібна жінка, яка не побіжить до виходу після першої ж провокації. Яка зможе дивитися мені в очі і ставити на місце.  

– Ви руйнуєте репутацію моєї агенції своїм роздутим его, – промовила я вже  жорсткіше. – Клієнтки очікують зустріти гідного партнера, а не проходити жорсткий стрес-тест.  

Влад трохи нахилився вперед, скорочуючи дистанцію. Його погляд став уважнішим, ніби він намагався залізти мені в голову. Цей непередбачуваний чоловік постійно ламав мої правила, і це відверто дратувало.  

– Тоді підберіть мені ту, яка пройде цей тест, – його голос зазвучав нижче. – Знайдіть жінку з іклами. Таку, яка не побоїться мого характеру, моїх грошей і моїх запитів. Можливо, ви просто не здатні знайти таку людину?  

– Мої методи працюють бездоганно, – відповіла я, не відводячи погляду. – Але якщо ви ще раз дозволите собі подібний навмисний саботаж на побаченні, я особисто розірву наш контракт і виставлю рахунок за потрійну трату мого часу.  

Чоловік тихо, але щиро розсміявся. Це було саме те, чого він домагався весь вечір – вивести мене на емоції, змусити реагувати живо.  

– Домовилися, – кивнув він, граційно піднімаючи келих у символічному тості. – Рахунок за цю вечерю я вже закрив. Чекаю на кандидатку номер два. Здивуйте мене. Тільки наступного разу постарайтеся знайти когось, хто має хоча б половину вашої витримки.  

Подумки я вже перебирала базу даних, шукаючи найвпевненішу жінку. Цей нестерпний стратег міг грати у свої ігри скільки завгодно, але я обов'язково знайду спосіб його переграти...