Розділ 2.1

Як все починалось...

ВІКА

Пересуваючи кольорові графіки на великому сенсорному екрані, я відчувала абсолютне задоволення від того, як цифри складаються в ідеальну картину. За роки роботи мені вдалося вибудувати в агенції «Status Match» систему, де кожен процес мав своє місце, кожна дія - логічне пояснення, а кожен результат - цілком передбачувану причину. Бо все тут було складено за  моїми жорсткими правилами. Для більшості людей кохання здавалося якоюсь незбагненною магією, непередбачуваною лотереєю чи випадковим збігом обставин. Проте для мене будь-які людські стосунки завжди були лише набором змінних, які можна легко прорахувати, зважити та об'єднати у правильний алгоритм. Хтось любить собак, хтось обожнює ранкові пробіжки, а хтось ненавидить розмови про політику, все це чудово лягало в мої розлогі електронні таблиці.

– Віко, у нас тут проблема з клієнтом номер сорок два, – лунко пролунав від дверей голос Соломії, змусивши мене відірватися від монітора.

Моя асистентка тримала в руках робочий планшет так обережно, ніби це був якийсь вибуховий пристрій. Її розгублений вигляд одразу підказав, що хтось знову намагається зламати мій ідеальний денний графік. Соля взагалі мала унікальний талант притягувати до себе дрібні офісні катастрофи, але при цьому залишалася найвідданішою працівницею агенції.

– Соломіє, ми ж домовлялися не називати їх номерами, коли в офісі можуть бути сторонні, – нагадала я спокійним тоном, зберігаючи змінений документ у системі. – Що цього разу зробив пан Андрійченко? Знову вирішив, що його анкета терміново потребує фотографій з риболовлі з величезним коропом у руках?

– Гірше, – Соломія глибоко зітхнула, поправляючи масивні окуляри на носі. – Він скасував побачення, яке ми ретельно готували три тижні, бо йому гороскоп не радить сьогодні виходити з дому. Каже, ретроградний Меркурій може остаточно зіпсувати перше враження.

В моїй голові промайнула дуже нецензурна думка про те, куди саме варто засунути цьому клієнту його Меркурій разом із усіма сузір'ями. Організація елітних побачень вимагала неабиякого терпіння, але іноді людська дурість виходила за будь-які межі моєї професійної толерантності.

– Перенеси зустріч на четвер, – наказала я швидко, прораховуючи можливі фінансові втрати від цієї затримки. – І відправ дівчині великий кошик з квітами чи фруктами від його імені як вибачення. Рахунок виставиш Андрійченку, додавши двадцять відсотків за моральну шкоду моїй нервовій системі.

– Обожнюю твій безжалісний підхід до бізнесу, подруго, – пролунав веселий голос Лілі, яка енергійно увійшла до кабінету, тримаючи в руках дві великі картонні склянки з кавою.

Моя найкраща подруга і співзасновниця агенції завжди виглядала так, ніби щойно зійшла з обкладинки модного журналу. Сьогодні на ній був яскраво-червоний брючний костюм, який кричав про впевненість і привертав увагу чоловіків. Вона поставила один стаканчик на мій стіл, а сама вмостилася на край м'якого крісла для відвідувачів, елегантно закинувши ногу на ногу.

– Якби ти ще й до власного особистого життя ставилася з такою ж прагматичністю, ціни б тобі не було, – додала Ліля, хитро примруживши підфарбовані очі. – Ти створила найуспішнішу шлюбну агенцію у місті, підібрала ідеальні пари сотням людей, але сама сидиш тут вечорами, обіймаючись із таблицями Excel та графіками сумісності...