Три пелюстки м’яти
Розділ 18
Усе було занадто тихо.
Навіть ніч не дихала.
Арія прокинулась від легкого пульсу у повітрі — магія ворушилась, наче вітер по шкірі. Вона підвелася, накинула плащ і рушила за відчуттям. Воно тягнуло… до зали порталу, яку давно ніхто не використовував.
І там… вона побачила.
— …Кай?.. — прошепотіла.
Він стояв близько — занадто близько до неї.
Алісса.
Її рука на його грудях, її губи — на відстані подиху.
Кай мовчав. Обличчя… без звичних емоцій. Здавалося, що він під гіпнозом.
Алісса щось шепотіла. Її очі світилися темним золотом.
І вона поцілувала його.
Не з любов’ю.
З владою.
З правом, яке колись було її.
У грудях Арії щось хруснуло. Вона не пам’ятала, як втекла.
Лише біг, шум крові в голові і… розірвана магія в її жилах.
Її пальці світилися — нестабільна енергія виривалася з-під шкіри.
Сльози котилися, але не з жалю. З люті.
— Нікому не вірити… — шепотіла вона. — Нікому…
А десь позаду, Кай знову приходив до тями. Він торкнувся губ — і озирнувся.
Алісса вже зникла. Лише тонкий шлейф аромату залишився в повітрі.
— Що… що я зробив?..
#2582 в Фентезі
#792 в Молодіжна проза
#256 в Підліткова проза
Відредаговано: 16.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
