9. Розділ

Зі сну Курта витягнув голосний, наче пискіт голос, який проривався скрізь сонну свідомість. Мозок відмовлявся працювати, але до нього прорвався голосний окрик.

– Це, вже ні в які ворота не лізе!

– Що ти горлопаниш!? Через твій храп, ми не могли заснути до ранку, а вони навіть сніданок приготували відключившись. Ти ще не просив її руки та серця, тож вони ще вільні. Шевелись поскоріше, та не впусти таке золото, як наша донька!

– Та яке це золото! Корова, яка вже скоро у двері не пройде! Позорисько!

– Прикуси свій поганий язик! Вона працює за трьох, поки ти нахлібник, ніяк не влаштуєшся на роботу! Вона з тебе пилинки здуває, а ти!

– Та з нею навіть в люди вийти огидно! – Виплюнув Алекс та зашуршавши одягом вийшов на вулицю. – Це ви виховали свою доньку так, що вона лягає під першого зустрічного, який щось там заробляє! І чхати я хотів на те, що вони можуть здохнути, якщо розійдуться! Це їх не виправдовує! – Пискнув той ляснувши дверями.

Курт не зрозумів половини пред’яв, якими той нагороджував їх та взагалі не розумів якого біса!? Повністю прокинувшись, він зрозумів, що його обурило, але не розумів, чого саме, він так розійшовся. Він коли заснув, щоб вмістити ноги поклав їх на спинку дивана, а вона розтягнулась на кутовій частині дивана і просто вляглась на його витягнуту руку. Вони знаходились у різних плоскостях, так якого той так верещав!?

Обережно переклавши її голову на подушку, Курт піднявся та потягнувся. Плечі хруснули, а голова трохи запаморочілась, але сон пройшов. – Дякую за смачний сніданок, це ж ви приготували. – Тихий та низький голос Саймона змусив підстрибнути на місці. – А що то тільки що було? – А це було шоу одного актора, яке я вже не вперше бачу в його виконанні. Я взагалі не уявляю, як наша донька з ним може жити. Любов жорстока.

Курт тільки хитнув на це сідаючи на диван. Він обережно простягнув руку торкаючись руки Флори.

– Вже дванадцята ранку – це нонсенс спати так довго у Різдво! – Весело мовив Курт, відкидаючи думки на потім. – Я планую витягти тебе погуляти до того, як ми сядемо святкувати тож вставай давай!

– Ну що ви від мене хочете? Дайте поспати… - Флора помацки знайшла плед та відвернувшись знову засопіла.

– Хай ще поспить.

– Я б з великою радістю залишив би її поспати ще, але в мене вже ноги заніміли сидіти на одному місці.

– Точно! – Ляснув себе доложею по лобу Саймон.

– Флора, а ти можеш хоча б на кухні влаштуватись? Там є шикарний, комфортабельний диван.

– Я ні-куди не піду. – Сонно розтягувала вона слова.

Курт дивився на неї тяжким поглядом, а потім зітхнув здаючись. Піднявся на ноги та обережно завернувши її в плед перетяг на кухню, вкладаючи на подушки. Вона не прокинулась, а тільки сильніше закрутилась у ковдру.

Уся сім’я була зайнята приготуваннями до Різдва, ну окрім Флори. Навіть середню доньку – Лару підключили до сімейного свята. Їй було 17 років, в цьому році вона закінчувала старшу школу. По зовнішності та тому, як вона себе поводила прикинув, що перед ним спражнісінький гот! Це повеселило його.

Єдине, що йому в ній не подобалось, це те як вона розмовляла зі своїми батьками. З неповагою та знанням «як краще зробити». З окриками, щоб її не чипали. Курт довгий час мовчки допомагав готувати вечерю, доки їх суперечка з матірю не вийшла за межі дозволеного.

– Та що ти взагалі знаєш за моє життя! Вам взагалі на мене начхати. – У пориві злості, вона замахнула руку для того щоб дати ляпаса. По кухні розніся голосний ляскіт, а потім дзвеняча тиша. Піднявши погляд Лара побачила холодні, майже чорні очі їхнього гістя, який підставив свою щоку для удара.

– Поговоримо з тобою, як нефор з нефором. – Холод у його голосі змушував відійти на крок від страху.

– Ви хочете вдарити мене, як я вас!?

– Я ніколи не любив бійки, а тобі за такі викиди повинно бути соромно.

– Та що ви взагалі знаєте!?

– Побільше за тебе, я вже життя бачив! – Гаркнув він осаджуючи її. – Світ не буде крутитись коло тебе і поки ти не зрозумієш, це життя буде бити по тобі стільки разів, скільки знадобиться для розуміння! То ким ти будеш у майбутньому – це те кого ти вибудуєш сама! Гот чи панк, людина чи інфернал, ким ти хочеш бути? Те що ти гот, не каже про те, що ти маєш право так поводитись зі своїми батьками, які роблять все, за для твого комфортного життя. У мене не було такого, я завжди був сам на сам зі своїми проблемами та можливостями. Я панк. І я розмовляю з тобою, як з людиною, яка гідна такого ставлення. Тож будь твоя ласка. – Процедив він скрізь зуби. – Допоможи підготувати їжу до такого світлого та щасливого свята як Різдво. Цінуй те що в тебе є. Доки не втратила, це назавжди. – Курт глибоко видихнув заспокоюючись та розвернувшись до її батьків мовив. – Вибачте, що вспилив.

Не звертаючи уваги на їх здивовані обличчя, він просто повернувся до своєї справи.

– Вибачте мене за те, як я себе поводила. – Майже пошепки мовила Лара до батьків, які одразу обійняли її. Курт тільки посміхнувся країшками губ.

О другій Флора нарешті прокинулась і зробила усі ранкові справи майже до третьої. Курт ходив за нею з нудьгою у погляді. Усі справи вони вже переробили.

У вітальні пронизливо вібрував телефон – Алекс забув коли вибігав. Спочатку на нього не звертали уваги, але дзвонив хтось дуже впертий. Флора не витримавши бдзищання прийняла виклик включивши його на голосний зв’язок. Почувся високий приємний голос жінки, яка казала зовсім неприємні слова.

« - Ну нарешті ти прийняв дзвінок! Ну що там твоя корова поїхала у своє село? Коли ти взагалі вже скажеш про наші стосунки!?»

Флора чула тільки дзвін у вухах. Курт підхопив її під лікоть та узявши телефон мовив.

«- Він забув свій телефон передзвоніть йому пізніше» Та не даючи змоги щось йому відповісти вимикає дзвінок.

– Флора!

– А? Що таке?

– Я не можу тебе догукатись вже п’ятнадцять хвилин, ну неможна так мучити себе! – Збентежено мовляв Курт, але вона не чула половини його слів.