3. Розділ

Дивлячись, як професор готував, Флора замислилась і поринула у свої думки. Сьогодні субота, отож як і завжди треба буде поїхати до Алекса, а по дорозі купити продуктів на тиждень. Тільки спочатку потрібно обговорити все з професором Герлінгом, а потім вже як вийде. Флора дуже бентежилась з приводу того, що ж подумає її хлопець коли дізнається що вона живе тепер з якимось чоловіком. Знаючи Алекса, він повинен нормально поставитись до цього.

Чотири роки тому вони познайомились на вечірці спільних знайомих, пішли на побачення, а далі все дійшло і до стосунків. Після шести місяців відносин вони вирішили з’їхатись і через декілька місяців Алекс сказав, що вигорів на роботі й не може більше працювати. Йому треба трохи відпочинку, а Флора була не проти. Тоді у неї була стабільна робота, передостанній рік навчання й гора амбіцій за плечима.

Потім виявилось, що платити оренду й оплачувати рахунки на їжу та одяг за двох це не те саме, що для одного. Не витримавши скрути, Флора влаштувалась на другу роботу, а згодом не було змоги витрачати час ще і на навчання. Її оцінки знизились і вже почали йти розмови про відрахування, коли вона взяла відлуку.

Спочатку на рік, а потім ще на один. І от два роки минуло з того часу, вона скопивши достатньо грошей змогла проплатити квартиру до кінця року і зараз перебиваючись підробітками, має змогу платити комунальні послуги й оплачувати їжу. Іноді навіть балувати себе новою сорочкою чи спідницею, яка все одно їй не личила.

На її фігуру дуже складно знайти одяг, з округлими стегнами та животиком, усі речі тільки повнили її. І це якщо вже закривати очі на жарти Алекса, якими він сіє в компанії.

А взагалі він просто ідеальний чоловік! Високий, мужній, його світло русе волосся було завжди обережно вкладено, а блакитні очі дивились кидаючи іскринки. Добрий та яскравий, такий про якого вона завжди мріяла. Він був її живою мрією і вона просто закохалась в нього з першого погляду.

– Флора!

Перед нею були зовсім інші очі. Темні, майже чорні, які дивились з під бровей, серйозно та впевнено. У професора були невеликі темні кучері, які робили його зовнішність недбалою та незібраною. Синці, що пролягли під його очима зовсім не додавали йому шарму, а відсутність такту взагалі робила його неприємною особистістю, але за той час що вони провели разом він проявляв верх такту і терпіння чим давав надію на те, що вони зможуть нормально ужитись.

– Вибач, що налякав. Твій сніданок вже холоне, а їсти холодні млинці – це зневага до кухаря. – На його обличчі з’явився натяк на посмішку.

– Дякую. – Буркнула Флора поливаючи млинці протягнутим шоколадним сиропом – як тільки вгадав, що це її улюблений.

Сніданок проходив в тиші, але вона не тиснула. Була приємною та м’якою, сповненою життя та присутності. Курт пив каву та їв млинці не звертаючи ні на що уваги, вона була прикута до якоїсь книги, що він гортав з неймовірною для неї швидкістю.

– Як ви так читаєте? Нічого ж не відкладеться в голові! – вигукнула Флора після дев’ятнадцятої сторінки поспіль.

– Все відкладеться. – Передражнив він її. – Коли ти бунтівник в консервативній сім’ї, то вчишся читати те що твоїм батькам не подобається в лічені хвилини.

– А вам звідки це знати?

– Тому що я був бунтівним підлітком?

– Ви!? – вона дивилась на нього як на навіженого. – Ніколи в житті не повірю!

– Слідкуй за словами з панком все ж таки розмовляєш. Хто знає, що мені в голову збреде. – Він наче шуткував, але казав це занадто серйозно.

– Що з цього жарт?

– Все, Окрім того, що раніше я був панком.

– А фотографії залишились? – Зашукуючи спитала Флора дивлячись, як у професора з’являється зморшка поміж бровей, а потім він говорить.

– Майже всі мої альбоми залишились у батьків. – мовляв, Курт. – Треба пошукати в тих, що залишились.

– А чого ви не попрохаєте батьків переслати вам альбоми? – Флора не розуміла цього, тому що її альбоми батьки зберігають на сімейній полиці, з якої вона може брати їх будь-коли. Можливо його батьки в іншій країні, а пересилати між країнами пакунки - це не дешево, але навіть на комп’ютер можна було б скинути фото. Вона перевела погляд на професора. На його обличчі наче пролягла тінь, а погляд став наче ще більш темним.

Курт різко піднявся відставляючи каву, що він так і не допив.

– Ти доїла? Ходімо подивимось, що в мене є з часів старшої школи й університету. – Він показово проігнорував її запитання, що безмежно бісило її, але пересиливши себе вона пішла за ним, дізнаватись, як же виглядав цей сухий чоловік в підлітковому віці!