Розділ 8. Повернення під пісочний годинник

Попереду в нічній темряві, яка почала поступово сіріти на світанку, замаячили знайомі, рідні та такі серцю близькі силуети архітектурних ансамблів. Світи та просторові виміри навколо нас мінялися так само раптово, хаотично та непередбачувано, як і проектні рішення моїх найбагатших та найкапризніших клієнтів на етапі затвердження робочої документації. Щойно навколо нас був похмурий, темний, завалений корінням магічний ліс іншого всесвіту, і ось — підкови наших коней раптово зникли, а натомість колеса та наші власні ноги звично застукотіли по знайомій, рідній львівській бруківці.

Дрібний, нудний осінній дощ усе ще накрапав, покриваючи дахи міста блискучою вологою плівкою, а весь Львів спав тихим, мирним нічним сном, навіть не підозрюючи, які глобальні тектонічні зсуви, фінансові кризи та зміни влади відбулися у вимірі по сусідству всього за одну цю коротку ніч.

Ми стояли в тому самому старому, напівзанедбаному, сирому підвалі з автентичним цегляним муруванням прямо за рогом від вулиці Вірменської, звідки й почалися наші божевільні пригоди. Важкі дубові двері кав'ярні з поетичною назвою «Під пісочним годинником» були надійно зачинені на засуви, але фіолетове, магічне сяйво на кам'яному вівтарі переходу всередині кімнати вже повільно, порціями згасало, втрачаючи свою енергію через закриття портального контуру.

Торвальд обережно, з величезною повагою та трепетом загорнув масивну золоту Печатку Гномів у свій розкішний шовковий плащ, очищаючи її від пилу.

— Ну що ж, шановна Яно Володимирівно, — тихо, з глибокою повагою в голосі промовив ельф, дивлячись на мене своїми дивовижними очима. — Схоже, завдяки твоєму абсолютно аморальному, цинічному, але водночас бездоганному знанню просторової геометрії, законів фізики та тонкої психології державних чиновників, ми не просто врятували законну спадщину мого покійного брата Торванда. Ми, якщо говорити чесно і без дипломатичних прикрас, капітально, до нитки пограбували найвпливовішого канцлера великої імперії.

— Я попрошу вибирати вирази у присутності дипломованого спеціаліста, — суворо зауважила я, з ніжностю та любов'ю поплескуючи свій важкий мішок зі смарагдами, який я так і не випустила з рук. — Ми нікого не грабували. Ми просто провели планову, примусову та юридично обґрунтовану реструктуризацію його активів на користь законного представника потерпілої сторони. А все ось це золото та каміння — це мій законний, офіційний гонорар за екстрені консалтингові послуги в кризовій ситуації та компенсація за моральні збитки у вигляді повністю знищеного фірмового італійського кардигана, який тепер підходить хіба що для збору макулатури.

Ал повільно підійшов до мене, його важкі кроки відгукнулися луною від кам'яних стін. Він протягнув свою гігантську, покриту мозолями та шрамами від мечів долоню і міцно, по-чоловічому, з повагою потиснув мою тендітну руку:

— Знаєш, Яно... скажу тобі як є. Якщо в нашому магічному світі знову почнеться якийсь дурний заколот, або гноми у своїх банках вирішать безсоромно підняти відсотки по кредитах для простого люду — я особисто, клянуся своїм мечем, знайду спосіб, прийду в цей твій таємничий «Харків-Проект» чи як там його, і заберу тебе назад до нас на постійну роботу. Бо ти в гніві та зі своєю логікою — набагато краща, ефективніша і руйнівніша за будь-який облоговий таран чи бойове заклинання вищого рівня.

— Дякую за привабливу вакансію та високу оцінку моїх талантов, Алу, але краще не треба, я як-небудь тут, у своєму вимірі переб'юся, — втомлено, але щиро посміхнулася я, спираючись на стіну. — У мене там вдома, в квартирі, собака не годувана, певно, весь диван уже від голоду перерила,чекаючи коли сусідка прийде її годувати, бо вона ж з ночи нічого не їла, а в понеділок зранку, о дев'ятій нуль-нуль — надважливе, напружене засідання архітектурного комітету щодо комплексної забудови історичного центру міста та реставрації пам'яток. Повір мені на слово, хлопче: ваші найстрашніші темні некроманти, демони пекла та корумповані гноми порівняно з нашими міськими забудовниками та членами тендерних комітетів — це просто маленькі, безневинні діти на святи першого дзвоника в початковій школі. З нашими набагато складніше працювати.

Торвальд витончено, з усім своїм аристократичним шармом вклонився мені на прощання, його довге біле волосся на мить яскраво блинуло в слабкому світлі старого львівського вуличного ліхтаря, який крізь брудне підвальне віконце заглядав у наше приміщення.

— Ми ніколи, до кінця своїх днів не забудемо того, що сказав мій брат перед смертю, Яно. І ми ніколи не забудемо ту дивовижну жінку з іншого світу, яка за кілька годин змусила весь наш суворий світ грати виключно за її особистими, архітектурними правилами. Нехай твої лінії завжди будуть рівними, а розрахунки — точними.

Фінальний баланс реставраційної операції

Перед тим як розійтися, я підбила остаточні підсумки нашого незапланованого відрядження в інші світи:

1. Основна мета: Пошук та повернення Королівської Печатки Гномів — Виконано на 100%. Артефакт у Торвальда.
2. Додаткові активи: Мішок зі смарагдами та державними векселями Маркіза — Успішно реквізовано. Знаходиться на балансі архітектора.
3. Втрати інвентарю: Італійський вовняний кардиган (1 шт.) — Знищено повністю без можливості відновлення.
4. Фізичний стан команди: Задовільний, з ознаками хронічної втоми у всіх відділах хребта.