Розділ 6. Шоу в кабаре «Хвіст Дракона»

Нічне кабаре з претензійною і дещо загрозливою назвою «Хвіст Дракона» гриміло, вібрувало і буквально здригалося на все передмістя столиці імперії. Звукова хвиля низьких частот відчувалася фізично ще за два квартали до підходу до об'єкта, змушуючи дрібно тремтіти шибки в сусідніх будинках і викликаючи у мене, як у дипломованого спеціаліста, глибоке професійне обурення через повну відсутність шумозахисних екранів та недотримання елементарних санітарно-епідеміологічних норм щодо допустимого рівня шуму в нічний час.

Яскраві, пульсуючі магічні вогні всіх відтінків отруйно-пурпурового та неоново-синього кольорів розрізали нічне небо над дахом, створюючи ефект локального полярного сяйва. Всередині ж панувала атмосфера такої тотальної, феєричної розпусти, яка здатна була увігнати в ступор будь-яку неподготовлену людину. Гучна, ритмічна, настирлива музика, що виконувалася на якихось дивних мідних інструментах і посилювалася за допомогою низькоякісних акустичних заклинань, буквально била по барабанних перетинках. Напівголі німфи з блискучим пилком на шкірі, які звисали на шовкових стрічках під стелею, та — що викликало в мене миттєвий, глибокий архітектурно-конструкторський шок — кілька гігантських, напівголих кентаврів у глітері та блискітках розважали місцеву п'яну, пересичену аристократію, що зібралася в ложах.

Дивлячись на те, як ці монументальні чотириногі істоти хвацько танцюють на дерев'яних підмостках, я з жахом почала вираховувати в голові динамічне навантаження на один квадратний метр дерев'яного настилу сцени. За моїми найскромнішими підрахунками, запас міцності балок перекриття там перебував у критичній, червоній зоні, і вся ця конструкція трималася виключно на чесному слові місцевих теслярів та залишках якогось побутового заклинання левітації.

Техніко-економічні параметри розважального закладу «Хвіст Дракона»

Для розуміння масштабів лиха, з яким нам довелося зіткнутися під час візуального обстеження будівлі, я зафіксувала такі ключові параметри:

• Функціональне призначення: Заклад закритого типу для проведення масових видовищних та гральних заходів.
• Оціночна місткість залів: Приблизно 450 - 500 осіб одночасного перебування, що суттєво перевищує нормативи евакуаційних шляхів.
• Стан тримальних конструкцій: Аварійний. Прогини дерев'яних прогонів сцени помітні неозброєним оком під вагою хореографічної трупи кентаврів.
• Рівень пожежної небезпеки: Критичний. Величезна кількість сухих декорацій із тканини та чогось палкого за повної відсутності первинних засобів пожежогасіння (жодного відра з піском чи магічного вогнегасника в радіусі видимості).

Ми зуміли пробратися всередину цієї клоаки через захаращений службовий вхід з боку сміттєвих баків, скориставшись тим, що Ал, проявивши недюжинні акторські здібності та чудеса гнучкості, перевдягнувся в безглуздий, занадто тісний костюм місцевого вишибали. Важкі ковані обладунки, які він відібрав у гвардійця в підвалі, тепер жахливо, безбожно тиснули йому в пахвах і заважали нормальному кроку, тому він без упину, скрізь зуби, найтемнішими ельфійськими діалектами проклинав усю сферу обслуговування цього магічного світу, менеджмент закладу та особисто маму Маркіза.

Торвальд тим часом вельми успішно прикинувся бродячим ельфійським музикантом-самоучкою, тримаючи напереваги свій знаменитий лютневий футляр, який у його масивних руках виглядав швидше як штурмова гвинтівка, ніж як інструмент для витончених балад. Мені ж, через повну відсутність альтернатив та критичний стан мого власного гардеробу, довелося похапцем накинути на плечі чийсь божевільний, яскравий шовковий плащ із величезним пір’ям екзотичних птахів, знайдений у першій-ліпшій гримерці серед розсипаної пудри, дешевих перук та змитого гриму. У цьому вбранні я почувалася щонайменше примадонною міланської опери, яка випадково потрапила на вокзал у годину пік.

— Отже, панове партизани, працюємо за планом. Шукаємо хвіст рептилії, як було вказано на мапі з сейфа, — скрізь зуби пробурмотіла я, міцно притискаючи до боку свій мішок із цінностями та продираючись крізь гамірні, тісні, хаотичні залаштунки.

Навколо нас у повній паніці та суєті снували напівголі танцюристки, посипаючи все навколо бліскітками, бігали служники з тацями, заставленими кришталевими келихами, і пахло такою кількістю різноманітних парфумів, що мій ніс остаточно відмовився функціонувати. Просторова орієнтація в цьому лабіринті тимчасових перегородок була б неможливою для звичайної людини, але мій внутрішній компас чітко тримав напрямок згідно з вектором, зафіксованим на викраденому пергаменті.

Ми промахнулися одними дверима і випадково, абсолютно несподівано для самих себе, вийшли прямо за куліси головної сцени кабаре, відокремлені від зали лише тонкою завісою. Якраз у цей самий момент там ішло кульмінаційне, грандіозне шоу третього акту. По самому центру сцени, освітлене десятками спрямованих магічних променів, стояло величезне, у два людських зрісти, бутафорське опудало яскраво-червоного дракона. Воно було майстерно зроблене з паперу, шматків дешевої шкіри та дротяного каркасу. Навколо цієї конструкції запекло, з криками та фальшивими посмішками танцювали дівчата з гігантськими віялами, імітуючи поклоніння стародавньому ящеру.

Довгий, тричі закручений і важкий хвіст цього опудала, за задумом безіменного декоратора, виходив далеко за лаштунки і впирався своєю кінцевою точкою прямо в капітальну, тримальну цегляну стіну будівлі, яка розділяла глядацьку залу та службові приміщення.