Розділ 3. Карти, гноми, два столи

Таверна з поетичною, але зовсім не відповідною реальності назвою «Кульгавий Пегас» зустріла нас абсолютно автентичним, густим, майже липким смородом немитих тіл, кислого дешевого пива, міцного тютюну найнижчого ґатунку та паленої козячої вовни. Цей ольфакторний шок міг би збити з ніг навіть бувалого мандрівника. За брудними, липкими від пролитого алкоголю дерев'яними столами сиділа така колоритна, маргінальна публіка, що будь-який пристойний сучасний архітектор одразу, без жодних вагань та роздумів заклав би в проекті цього приміщення додаткові п'ять евакуаційних виходів, систему примусової вентиляції промислового масштабу і щонайменше три шари посиленої звукоізоляції.

Стеля тут була неймовірно низькою, створюючи гнітюче відчуття замкненого простору, а важкі дубові балки перекриття повністю почорніли й укрилися товстою кіркою від багаторічної кіптяви дешевих сальних свічок та каганців. Вся підлога була щедро, в кілька сантиметрів, вкрита шаром брудної тирси, яка мала цілком прагматичне призначення — маскувати сліди крові, зуби та інші біологічні залишки після регулярних, очевидно, щонічних масових бійок між відвідувачами. Для мене, як для людини, яка звикла до ергономіки, стерильності та чітких будівельних норм, цей інтер'єр виглядав як справжнє пекло наяву.

— Сиди тихо, дивись виключно у підлогу і взагалі не відсвічуй, — тихо, ледь чутно буркнув Ал, максимально прикриваючи мою постать своєю широкою, надійною, обкованою металевими пластинами спиною, коли ми обережно пробиралися між столами до найвіддаленішого, напівтемного кутка таверни. — Тут прямо за сусіднім столом сидять гноми з відомого, впливового і дуже злопам'ятного клану Залізного Рубля. Вони буквально годину тому повернулися з глибоких королівських копалень, де, судячи з усього, не знайшли нічого хорошого. Вони злі як голодні чорти, і зараз наполегливо шукають бодай якийсь привід, на кому б зігнати свою образу на це важке життя та низькі зарплати.

— І гроші у них, судячи з усього, є, причому чималі, — Торвальд меланхолійно і дуже сумно крутив у своїх довгих, витончених пальцях порожній глиняний келих, що неприємно пахнув кислятиною та старими дріжджами. — На жаль, у нас самих із фінансами зараз повна... глибока архітектурна криза. Нам навіть на окрему брудну кімнату для ночівель не вистачає, доведеться, мабуть, спати в стайні разом із кіньми та кусачими блохами.

Я обережно, намагаючись не привертати уваги, визирнула з-за масивного плеча Ала, яке пахло металом та старою шкірою. У напівтемному кутку таверни, під єдиною відносно чистою свічкою, четверо низьких, але неймовірно широких у плечах бородатих здорованів у засмальцьованих шкіряних фартухах запекло, з дикими криками та лайкою стукали по дубовому столу гральними кістками. Прямо перед ними, у самому центрі столу, лежала солідна, приємна для ока купа золотих і срібних монет різного карбування, яка так магічно, заклично виблискувала в тьмяному світлі.

Гноми грали в якусь свою місцеву, очевидно, дуже спрощену і примітивну підробку під класичний покер, але робили це настільки бездарно, прямолінійно, емоційно і передбачувано, що в мене, як у людини з вищою освітою та виключно математичним складом розуму, аж руки зачесалися від непереборного бажання їх провчити і трохи перерозподілити ці капітали на користь вітчизняної архітектури.

В мені миттєво, на всю силу прокинувся той самий шалений, неконтрольований азарт, який свого часу в буремні студентські роки змусив мене програти половину мого першого великого гонорару за проектування котеджу в підпільному казино, а потім за три години запеклої дуелі відіграти його назад з величезними відсотками, заклавши в процесі власну машину, орендовану квартиру і всю свою нервову систему. Я знала, як працюють ці механізми. Я знала, що теорія ймовірностей однакова як для Землі, так і для цього забутого богом світу.

— Хлопці, — лагідно, майже по-ангельськи, солодким голосом сказала я, акуратно поправляючи порвані нитки та залишки свого колись розкішного, але тепер напіврозірваного італійського кардигана. — Скільки конкретно у нас зараз залишилося готівки? Якщо перевести на ваші місцеві гроші?

— Три нещасних мідяки і один залізний гудзик від мого старого дорожнього плаща, — важко зітхнув Торвальд, навіть не піднімаючи голови від столу і демонструючи повний розпач.

— Ідеальний, просто блискучий стартовий капітал для початку серйозного міжнародного бізнесу, — хижо, наче акула перед обідом, посміхнулася я. — Потримайте-но поки мій трофейний кинжал з рубіном, який ми відібрали у тих розбійників, і вчіться у справжніх професіонерів, як треба правильно працювати з великими інвесторами та залучати капітал.

Я рішуче, від стегна, впевненою ходою попрямувала прямо до столу розлючених гномів. Ал спробував гарячково схопити мене за руку чи за край кардигана, але промахнувся в сутінках таверни і лише тихо, розпачливо заскавчав від передчуття чергового грандіозного скандалу, який гарантовано рознесе цю нещасну будівлю на дрібні тріски, а нас змусить тікати лісами без чобіт.

— Шановні майстри гірничої справи та підземної інженерії! — я без будь-яких зайвих церемоній, довгих реверансів та передмов відсунула порожнє дерев'яне барильце з-під елю і впевнено всілася на нього прямо перед гномами, зазираючи в їхні карти. — Бачу, ви тут відверто нудьгуєте і просто ганяєте нещасні мідяки та срібняки по брудному столу. Як щодо того, щоб зіграти в справжню, серйозну, високоінтелектуальну гру для дорослих та розумних людей? Називається «Харківський інтелектуальний блеф». Правила жорсткі, ставки високі, графіка реалістична.

Найбородатіший гном, чий величезний, пористий ніс своєю формою і багряним кольором нагадував дуже стиглу, перезрілу садову сливу, зневажливо пирхнув, випустив прямо мені в обличчя хмару смердючого тютюнового диму і змірив мене важким, презирливим поглядом з-под густих, зрощених на переніссі брів: